Транспортну інфраструктуру держави можна порівняти з кровоносною системою організму. Так само як по судинах доставляються необхідні для того чи іншого органу речовини, так і по дорогах переміщаються важливі для функціонування національної економіки вантажі. Не випадково найбільш економічно розвинені країни мають найякіснішу дорожню мережу. Так, в США сьогодні експлуатується 75 тисяч кілометрів хайвеїв — швидкісних автотрас федерального значення, в Німеччині аналогічних по класу автобанів 13 тисяч кілометрів. Ці магістралі утворюють центральну кровоносну систему держави та дозволяють переміщати вантажі з максимальною швидкістю, крім них є ще багато тисяч кілометрів місцевих доріг.
Можливо, вас зацікавить матеріал про ринок вантажоперевезень в Україні
А що ж в Україні? У нас близько 170 тис. км автодоріг, з них 50 тис. км міжнародного і національного значення і 120 тис. км місцеві. На початку 2017 року було проведено аудит наших доріг експертами Світового банку, за результатами якого виявилося, що 90% з них потребують негайного ремонту. Такі невтішні дані спонукали українську владу на кроки з реформування дорожньої галузі.
Реформи заробили у 2018 році. Перша з них полягала в організації Дорожнього фонду, який акумулює надходження від акцизів на паливо. Другим кроком стала передача місцевих автодоріг у відання регіональних влад і виділення коштів з Дорожнього фонду на підтримку їх в нормальному стані.
На сайті доступний до покупки готовий аналіз ринку дорожнього будівництва України (2018 рік) - ми можемо актуалізувати даний звіт і адаптувати його структуру
Отже, в минулому році в Дорожньому фонді накопичилося 32,6 млрд гривень, в цьому році має бути 50 млрд, а в наступному близько 68 млрд. Річ у тім, що в перший рік роботи фонду туди спрямували 50% зібраних акцизів, у 2019 буде направлено 75%, а у 2020 - 100%.
Чи достатньо грошей в Дорожньому фонді для ремонту старих українських доріг і будівництва нових? Очевидно, що вкрай недостатньо, але це все ж більше, ніж нічого. Судіть самі, будівництво одного кілометра дороги першої категорії (автобану) коштує в Україні близько 100 млн гривень. Якщо хтось думає, що це дуже дорого, то в Європі аналогічна робота коштує в три рази дорожче - 10 млн євро. Ми виграємо внаслідок дешевших матеріалів і низьких зарплат будівельників. Але навіть з нашою низькою ціною, за весь річний Дорожній фонд ми зможемо побудувати лише 500 км автобану або у два рази довше доріг другої категорії. При цьому не зможемо відремонтувати ні метра вже існуючої дорожньої мережі. А ціни на ремонт теж не маленькі: капремонт дороги 2-ї категорії - 25-30 млн гривень за кілометр, середній ремонт - 10 млн гривень.
Також дізнайтеся про результати аналізу ринку щебеню в Україні
Тому навряд чи можна сподіватись на те, що кошти Дорожнього фонду допоможуть швидко виправити ситуацію з українськими дорогами. Необхідно залучати додаткові гроші, хоча б на життєво важливі для країни артерії. Пріоритетним сьогодні є проект транс'європейського коридору GO Highway, який повинен з'єднати порти Балтійського і Північного морів з портами Чорного моря. Для України цей коридор починається зі Львова і закінчується в Миколаєві, Одесі та Херсоні. Ця дорога включена в європейську транспортну мережу TEN-T, що дозволить отримати гранти від ЄС на її будівництво і ремонт. Кінцевою метою проекту є споруда 4-6-смугового автобану на всьому протязі шляху від західного кордону до чорноморських портів, і зробити це планується через 4-5 років.
Також вам може бути корисна аналітика з готового аналізу ринку дорожніх огороджень в Україні (2019 рік)
Ще одним виходом може стати надання інвесторам концесій на будівництво платних доріг. Але для цього необхідно прийняти додаткове законодавство. Ну і останнім можливим джерелом додаткового фінансування доріг є отримання кредитів. Але цим не варто захоплюватися, адже кредити потрібно віддавати з відсотками, а на «Укравтодорі» тепер вже висить борг в 37 млрд гривень, на обслуговування якого в цьому році піде 8,5 млрд грн.
Якщо у вас є ще пара хвилин, прочитайте матеріал про ринок бітуму в Україні