Стійкість українського бізнесу під час повномасштабного вторгнення – дослідження Pro-Consulting

Дослідження стійкості українського бізнесу під час повномасштабного вторгнення, проведене компанією Pro-Consulting з червня по серпень 2024 року, було замовлено Київським національним економічним університетом імені Вадима Гетьмана в рамках науково-дослідного проєкту молодих учених «Переміщений бізнес у ревіталізації регіональних екосистем» (2023-2025).

Дослідження здійснювалося шляхом телефонного опитування власників та керівників підприємств, які представляють мікро-, малий та середній бізнес. Було опитано 631 підприємство, що є репрезентативним для сукупності з понад 1,7 мільйона активних суб’єктів підприємництва в Україні. Понад 50% опитаних підприємств розташовані в прифронтових областях, що дозволило порівняти актуальні потреби бізнесу у різних регіонах.

Результати опитування ясно показують, що повномасштабне вторгнення Росії у лютому 2022 року суттєво негативно вплинуло на регіональний український бізнес. Найбільшого удару зазнали компанії у зонах активних бойових дій. Тільки 14,1% опитаних вказали, що їхній бізнес не відчув значних змін. Виявлено чіткий зв’язок між кількістю постраждалих підприємств та інтенсивністю бойових дій: регіони біля лінії фронту зазнали найбільших втрат.

Зазначимо, що тільки 2,21% опитаних з найбільш уражених областей повідомили про перенесення свого бізнесу в інші регіони чи за кордон. Однак, згідно з даними про релокацію, більшість українських компаній повернулися до своїх регіонів у 2023 році.

Коментар Андрія Мокрякова, старшого консультанта Pro-Consulting: «Під час проведення дослідження ми зіткнулися з низкою викликів. По-перше, було складно проводити опитування через нестабільну ситуацію в країні в цілому. Багато підприємств були змушені призупинити діяльність або змінити місце розташування, що ускладнило доступ до актуальних контактів підприємств. Проходити опитування погоджувались у середньому лише 5% підприємців, з якими контактували наші інтерв’юєри, і це відобразилось на термінах роботи. Друге - це психологічний стан респондентів. Війна впливає на моральний дух підприємців, щодня вони стикаються з викликами воєнного часу, що впливало на їхні відповіді та загальну картину дослідження. По-третє, технічні проблеми. Значна частина дослідження проходила в період масових відключень електропостачання, і був відсутній якісний зв’язок в операторів та респондентів, і це ускладнило проведення опитувань. Низький рівень обізнаності деяких респондентів у цифрових технологіях, які були однією з ключових тем дослідження, також приносив певні складнощі. Незважаючи на ці причини, дослідження надало цінну інформацію про адаптацію бізнесу до нових умов».

Основні фактори, що найбільше впливають на бізнес під час великої війни у прифронтових та інших регіонах України:

Зменшенняобсягіввиробництватапродажів.
Звуження споживацької аудиторії.
Зниженняприбутковості діяльності підприємства.
Зростаннясобівартостівиробництва.
Відсутністьінвестицій у розвитокбізнесу.
Проблеми з кредиторськоютадебіторськоюзаборгованістю.

Виявилося також, що після початку повномасштабного вторгнення підприємства в Україні змінили структуру фінансування своєї діяльності. Основним джерелом фінансових ресурсів стали власні кошти, тоді як використання банківських кредитів і лізингу дещо зменшилося, але залишається важливим інструментом на майбутнє: 81,6% респондентів зазначили, що їхні відносини з банками не змінилися. Крім того, відчутно зростає значення грантів і коштів донорів.

Коментар Олександра Соколова, генерального директора Pro-Consulting: «Під час великої війни структура фінансування українського бізнесу зазнала значних змін. Зросла роль державної підтримки та міжнародної допомоги, оскільки уряд та міжнародні організації активно впроваджують програми грантів, кредитів та гарантій для підтримки підприємств. Також збільшилася частка альтернативних джерел фінансування, таких як краудфандинг та фінансовий лізинг. Бізнеси стали більше покладатися на внутрішні ресурси та реінвестування прибутків, оскільки доступ до зовнішніх кредитів обмежений. Важливість фінансового планування та управління ризиками зросла, адже підприємства змушені адаптувати свої фінансові стратегії до нових умов, враховуючи нестабільність ринку та валютні коливання. Спостерігається тенденція до консолідації бізнесів та створення стратегічних альянсів для спільного подолання фінансових труднощів. Ці зміни свідчать про адаптивність українського бізнесу та його здатність знаходити нові шляхи для забезпечення фінансової стабільності в умовах кризи».

Серед проблем, з якими стикається український бізнес під час великої війни, учасники опитування виділили наступні:

посилення мобілізаційних процесів: впливає на роботу підприємств незалежно від регіону;
високі витрати на енергоносії: особливо значний вплив у прифронтових областях;
проблеми зі збутом продукції чи послуг: вплив особливо відчутний у прифронтових областях;
брак кваліфікованої робочої сили:однаковий рівень впливу в обох типах областей;
скорочення попиту на продукцію або послуги: однаковий рівень впливу в обох типах областей;
законодавчі бар’єри: дещо вищий вплив у прифронтових областях;
недостатня інфраструктура: більш релевантна для прифронтових областей (вплив на 7% більше);
втрата постачальників: у прифронтових областях вплив на 9% більше;
відсутність доступу до фінансування: більший вплив на підприємства в інших областях, але різниця несуттєва (близько 2%);
проблеми з експортом продукції або послуг: більш актуальні для прифронтових областей через ускладнення логістики.

Коментар Владислава Горбова, кандидата соціологічних наук, доцента (КНЕУ ім. Вадима Гетьмана): «Опитування показало, що під час війни український бізнес зіткнувся з численними проблемами, які суттєво вплинули на його функціонування. Багато підприємств втратили виробничі потужності, склади та офіси через окупацію чи руйнування інфраструктури під час бойових дій. Економічна нестабільність та зниження купівельної спроможності населення призвели до скорочення обсягів продажів та доходів. Перебої з транспортом та блокування шляхів ускладнили постачання сировини та готової продукції. Мобілізація та міграція населення призвели до дефіциту кваліфікованих працівників. Втрата доходів та обмежений доступ до кредитних ресурсів ускладнили фінансове планування та інвестиції. Нарешті, психологічний тиск. Постійний стрес та невизначеність негативно впливають на моральний стан підприємців та їхніх співробітників. Разом з тим, за результатами дослідження можна зробити висновок, що попри ці виклики, український бізнес демонструє стійкість та здатність адаптуватися до нових умов».

Таким чином, основними викликами для бізнесу в Україні є посилена мобілізація, високі витрати на енергоносії, проблеми зі збутом, брак робочої сили та законодавчі бар’єри. Прифронтові області постають перед додатковими труднощами, пов’язаними з інфраструктурою та постачальниками.

Для налагодження діяльності у наявних умовах представники бізнесу пропонують звернути увагу та вирішити низку питань, головними з яких є:

Бронювання персоналу.

Найбільш значуще питання для бізнесу, особливо для середніх підприємств. Через загострення ситуації на ринку праці, збереження наявного персоналу стало критично важливим.

Відкриття нових ринків збуту.

Другий за значенням запит через переривання традиційних каналів збуту внаслідок бойових дій. Для забезпечення стабільності бізнесу необхідні нові ринки збуту.

Запит на нове або додаткове обладнання.

Підприємці відчувають необхідність підвищення ефективності виробництва та адаптації до актуальних умов. Нове обладнання допоможе знизити витрати та підвищити продуктивність.

Коментар Євгенії Поліщук, докторки економічних наук, професорки (КНЕУ ім. Вадима Гетьмана), афілійованої дослідниці МІТ Cryproeconomics Lab (США), стипендіатки програми академічних обмінів імені Фулбрайта (2023–2024): «Український бізнес має кілька пріоритетних запитів, які потребують негайного вирішення. Одним з головних є забезпечення бронювання працівників, збереження та відновлення виробничих потужностей. Бізнеси шукають підтримки у створенні безпечних умов праці та захисті своїх активів. Також важливим є доступ до фінансових ресурсів. Підприємства потребують кредитів, грантів та інших фінансових інструментів для підтримки ліквідності та інвестицій у відновлення. Логістичні питання також стоять на першому місці. Відновлення транспортних маршрутів та забезпечення стабільних постачань сировини та готової продукції є критично важливими для безперебійної роботи бізнесу. Крім того, підприємства потребують підтримки у виході на нові ринки та диверсифікації своєї діяльності, щоб зменшити залежність від внутрішнього ринку. Нарешті, важливими є організація навчання персоналу та його психологічна підтримка для адаптації до нових умов роботи».