Ринок страусиних ферм в Україні - коментар гендиректора Pro-Consulting Олександра Соколова про трагедію на Ясногородській фермі. FORBES
Півтори сотні вбитих страусів, десятки загиблих буйволів, баранів, лам. Що трапилося у «Сімейному екопарку «Ясногородка», розташованому за 30 км від Києва
«Ми усі плакали. Зі 300 страусів залишилося 160, а зі 150 копитних тварин – близько 50», – згадує заступник директора Ясногородської племінної страусиної ферми Олександр Мащенко, 51. Це була одна з найбільших подібних ферм в Україні. Але коли наприкінці березня військові дозволили Мащенку з командою повернутися до Ясногородки, то крім трупів тварин вони побачили офісну будівлю без даху, ресторан без вікон, готельні будиночки, що згоріли до тла. Як жила страусина ферма під обстрілами та в окупації?
Перші обстріли Ясногородки розпочалися 27 лютого. Селище знаходиться за 30 км від Києва. Щодня щільність вогню зростала. «Ми були тут до 2 березня, – згадує Мащенко. – Доглядали тварин, ночували у винному погребі». Потім прийшли українські військові та дали дві години, щоб зібратися та евакуюватися. Наступного ранку був сильний обстріл «Градами» і пʼятеро військових загинуло.
Коротко про Ясногородську страусину ферму
Це одна з найбільших страусиних ферм в Україні. Загалом у країні близько 60 ферм. Перших страусів власник ферми Андрій Акіменко купив у Бельгії в 2000 році. Тут вирощували три види птахів: африканського страуса (найбільший), американського нанду (менший) та австралійського ему (найменший і найагресивніший). За словами генерального директора Pro-Consulting Олександра Соколова, рентабельність ферми може бути 10–20% залежно від поголів'я. В екопарку «Ясногородка» власний ресторан, де можна було за 140 грн скуштувати омлет зі страусиних яєць або за майже 600 грн медальйони з м'яса страуса. За словами Соколова, на ринку середня вартість філе або стейка зі страуса – 650–750 грн за кілограм, а одного яйця – 450 грн.
«З 6 березня тут почалося пекло. Били «Градами». Все довкола горіло», – показує Мащенко наслідки обстрілу. Тут були чотири готельні будиночки, котельня та госпприміщення. Залишилися обвуглені конструкції та чорні рештки фундаменту. Вони не підлягають відновленню.
Один зі снарядів потрапив до ангару, де зберігалося 1000 тюків сіна та близько 70 т комбікорму. Цих запасів вистачило б на пів року, але вони згоріли за лічені хвилини.
«Але найтрагічніша втрата – це тварини», – каже Мащенко. «Ми змогли один раз приїхати та евакуювати деяких тварин із зоопарку», – продовжує заступник директора. Тварин вантажили у скотовозки та вивезли під конвоєм військових. «Страусів не вивозили, тому що їх, по-перше, багато, по-друге, важко транспортувати», – пояснює він. Для тих, кого не вивезли, відкрили вольєри. Деякі тварини змогли втекти. Олені, муфлони та дикобрази пішли до лісу. Павичі ховалися у сусідських курниках. Страуси, хто зміг, втекли до лісу чи сусідніх сіл, але більшість залишилися на території парку і стали живими мішенями для російських військових. «Ось ці лунки – це все від уламків снарядів», – показує Мащенко сірі ямки на зеленій траві у вольєрі, де мешкали страуси. Одна ямка – щонайменше одна смерть.
Тваринам, що втекли, нічого було їсти. Трава ще не зʼявилася, а склад з їжею було розбомблено. Мащенко домовився з місцевими жителями, які жили на дачах неподалік Ясногородки, щоб ті приходили та розсипали комбікорм. «Якщо не бомбили, то вони приходили, годували тварин, якщо бомбили, то ні, – згадує Мащенко. – Від них ми дізнавалися, в якому стані парк».
Співробітники парку першими повернулися до Ясногородки та стали відновлювати парк. «Люди, які мешкали в селищі, ще не повернулися, а ми були вже тут», – розповідає Мащенко. Спочатку військові перевірили територію на наявність мін, потім допомогли поховати тварин та прибрати уламки. Заступник директора не розповідає про те, де і як поховали птахів. «Вам воно не треба, – каже він. – Потрібно концентруватися на житті».
Розчистивши територію, почали повертати тварин. «Вони були раді повернутися», – каже Мащенко. Наприклад, верблюд Сенька щойно спустився з вантажівки, то сам пішов до свого вольєра. Звірів, які розбіглися, приманювали ячменем: вони виходили з лісу, їли і згодом поверталися на територію.
Війна «звільнила» 20% вольєрів. Зараз Ясногородська страусина ферма готова тимчасово дати притулок тваринам з інших ферм та зоопарків, які перебувають у «гарячих» точках.
«Порахуємо після війни», – каже Мащенко про збитки. Ферма, виручка якої у 2020 році склала 1,4 млн грн, зараз нічого не заробляє. Витрати підприємства скоротилися до мінімуму. З 50 осіб штату залишилося працювати 10 співробітників. Вони зосередилися на догляді тварин. Лікують, готуються до того, що страуси почнуть нести яйця і можна буде відновити поголівʼя. Гроші на утримання парку дають власники – родина Акименко (батько Андрій та двоє синів – Артем та Акім). Щомісяця на утримання ферми потрібно близько 800 000 грн. За рік одна самка може дати 40 голів потомства, а отже, екопарк «Ясногородка» може повернути довоєнну кількість страусів за півтора року, каже Соколов. За його словами, якщо закуповувати молодих страусів, то на відновлення поголівʼя знадобиться щонайменше 500 000 грн.
Мащенко думає, як переформатувати ферму. На місці зруйнованих будівель збирається збудувати щось нове. Наприклад, поряд зі згорілими готельними будиночками розбили невелике поле, де вирощуватимуть ячмінь, а отже, менше купуватимуть комбікорми. Планують побудувати дитяче наметове містечко, де діти займатимуться спортом та навчатимуться доглядати тварин. «Залучатимемо дітей до праці», – каже заступник директора.
Наразі ферма безкоштовно відкрита для всіх бажаючих. У парку розвішані оголошення з QR-кодом для тих, хто захоче підтримати ферму та «задонатити» на корм тваринам. Співробітники вже провели фестиваль для місцевих мешканців та волонтерів. Покликали музикантів, накрили столи. «Ми робимо щось подібне до емоційної реабілітації і для людей, і для тварин, – каже Мащенко і додає наостанок: – Приїжджайте гладити тварин, лежати на траві, відпочивати, спілкуватися з Господом, відновлювати рівновагу в серці».
Джерело: FORBES
