Не(винний) ринок: основні тенденції, внутрішнє виробництво та імпорт - колонка Олександра Соколова, генерального директора Pro-Consulting. Delo.ua

Україна давно вважається перспективною країною для розвитку виноробства. Кліматичні умови південних областей країни дозволяють вирощувати кращі сорти винограду. Однак анексія Криму перевела ці перспективи в розряд оптимістичної теорії.

В анексованому Криму знаходилося трохи менше 50% виноградників і потужностей з виробництва вина. Зокрема, площа кримських виноградників в 2013 році становила 75 тис. га. Уже в 2016 році площі скоротилися до 45,1 тис. га.

Другим ударом для галузі стала втрата Росії як основного ринку збуту для решти компаній, що залишилися на материку. Це і загальне погіршення доходів населення призвело до різкого скорочення виробництва і погіршення позицій українських виробників.

Так, в 2017 рік Україна зробила на 40% менше тихих та ігристих вин, ніж в 2013.

При цьому якщо ринок тихих вин після обвалу в 2014 році поступово зростав, то сегмент ігристих вин можна назвати волатильним. У 2017 році виробництво тихих вин в Україні зросло на майже 1,5% в порівнянні з 2016 роком. Виробництво ігристих вин скоротилося на 24%. Основна причина - купувати шампанське стали набагато рідше, навіть в період свят.

Особливості виробництва

На сьогоднішній день великі українські виробники найактивніше працюють в трьох сегментах:

Перший - переробка винограду на виноматеріал і подальший його експорт в сусідні країни (в основному - Росію і Грузію).

Другий - розлив імпортного вина по пляшках для подальшої реалізації в Україні. За такою схемою в Україну потрапляє недороге вино, вироблене в Чилі та Молдові, після чого в роздрібних мережах реалізується за конкурентними цінами як, власне, молдавське і чилійське.

Третій сегмент орієнтований на місцевий ринок. Він включає в себе виробництво переважно недорогих вин з дешевих виноматеріалів різної якості обробки.

Крім цього, є ще виробництво так званих елітних вин. Їх частка в загальному обсязі українського виробництва незначна - менше ніж пів відсотка.

На мою думку, причин декілька. По-перше, не всім українцям по кишені такі вина, а ті, хто може собі їх дозволити, скоріше віддадуть перевагу дорогому імпорту, ніж українському виробнику. По-друге, одним з основних каналів збуту елітних вин є експорт. Україна ж поки залишається країною з невисоким винним статусом, що не дозволяє їй бути повноправним гравцем на ринку.

Розвитку місцевого винного ринку сприяв ще один фактор. Йдеться про сегмент, що знаходиться між мас-магазинів і елітними напоями. В ідеалі, та й в виноробних країнах (Італія, Іспанія, Франція, Німеччина), цей сегмент закривають невеликі (до 10 тис. декалітрів на рік) винороби.

В Україні їх довгий час тиснули надмірно високими податками і зборами.

Основних перешкод було дві. Перша - сама складність отримання ліцензії - близько 140 дозвільних документів, що за складністю запуску виробництва прирівнювала невеликих виноробів до великих лікеро-горілчаних заводів. Друга - ліцензії на оптову торгівлю. Для великих гравців півмільйона в рік - не проблема, а у випадку з невеликими компаніями вона збільшує вартість пляшки на 70-100 гривень, що фактично вбиває конкуренцію.

Тому в Україні на законодавчому рівні спочатку звільнили невеликих гравців від покупки дорогих ліцензій, а нещодавно створили окрему нішу для виробників терруарних вин (вина, в букеті яких явно різняться риси, виняткові для вин території, на якій вони росли - терруара). Головною умовою, проте, залишається наявність повного циклу виробництва вина без додавання спиртів.

Чого очікувати?

Я бачу три тренди, які сьогодні можуть змінити український ринок вина.

Перше - посилення якісної конкуренції. Якісні імпортні вина на сьогодні доступні в широкому асортименті в помірному ціновому діапазоні - в межах 100-150 гривень за пляшку можна знайти вина, що мають високу оцінку серед споживачів на профільних ресурсах. Так, українські вина значно дешевше. Непогане українське вино можна купити за 70-90 гривень, але в більшості випадків воно програє винам з Франції, Італії і навіть Чилі. Імпортери активно заповнюють полиці супермаркетів, і все більше українських споживачів воліють покуштувати саме імпортний продукт. За співвідношенням ціна / якість імпортні вина істотно випереджають українські.

В таких умовах українські виробники будуть розділяти стратегії розвитку на два сегменти: або максимальне здешевлення продукту, або поліпшення якості. І якщо з першим все зрозуміло, то для реалізації другої стратегії необхідно покращувати якість не тільки переробки виноматеріалу, для чого потрібне обладнання, але і сортовий склад винограду, а для цього вже потрібен час. Так, для когось така конкуренція буде означати втрату репутації виробника якісного і смачного вина, а для когось вона кине великий і цікавий виклик.

Споживачі вин в ціновому сегменті вище середнього (150-200 грн за пляшку) вже зовсім скоро зможуть випробувати на собі радість від поліпшення інвестиційного клімату для невеликих виноробів. Однак і їм доведеться почекати, оскільки за таких умов більшість знаменитих виноробів майбутнього тільки почали вирощувати виноград для випуску своєї продукції. Для цього їм може знадобитися від 3 до 5 років. Однак після двадцяти п'яти років постійного зниження ринку очікування буде прийнятним. Тобто другий тренд - розвиток невеликих виробників вина.

І нарешті, розглянемо тенденції по збільшенню імпорту.

На сьогодні можна говорити про дві складові. Перше - ми очікуємо зниження поставок виноматеріалу з Грузії, Молдови та Чилі, які розливаються в Україні. Споживачі, а головне - цінителі, будуть прагнути бути якомога ближче до винороба, а тому більше уваги слід приділяти оригінальним пляшках з-за кордону.

Друга складова, наслідок світового тренда - деякі називають це загрозою для традиційного укладу винного ринку - розвиток виробництва вина в Китаї.

Піднебесна сьогодні активно йде до того, щоб стати лідером на світовому ринку вина. Кількість земель під вирощування винограду в Китаї зростає щорічно на 7-10%, а експорт за останні 10 років зріс у два рази, і в минулому році склав близько 1 млрд літрів. З огляду на експансію китайської продукції в усіх галузях, не мине й кількох років, як їх вино з'явиться на полицях українських супермаркетів.

Якою б не була світова кон'юнктура на ринку вина, в Україні все буде залежати від достатку споживачів, а оскільки в найближчі роки ми очікуємо активне зростання економіки країни, благородні напої будуть супроводжувати нас протягом найближчих п'яти років.

Компанія Pro-Consulting підготувала для Вас короткий перелік готових проектів на дану тему. Ознайомитися з проектами можна за посиланнями:

• Аналіз ринку тихих вин України. 2017 рік
• Аналіз ринку коньяку та бренді України. 2017 рік.
• Аналіз ринку тихих вин України. 2016 рік
• Аналіз ринку закупорювального обладнання для алкогольної промисловості України. 2017 рік