Взуттєвий ринок росте - аналітики компанії Pro-Consulting. Для проекту Ощадбанка «Будуй своє»

Ринок взуття в Україні останніми роками росте, проте до реального розкриття потенціалу ще далеко.
Специфіка вітчизняного ринку взуття в тому, що лише трохи більше 5% — продукція українського виробництва. Все інше — імпорт. І зі зростанням курсу валют продавці вимушено знижували ціни, аби хоча б реалізувати більшість колекцій та не зазнати збитків.

Відтак, лише з 2017 р., зі стабілізацією курсу гривні, продавці взуття зуміли підвищити свої позиції. При цьому зростання на 0,5% після падіння в 10,5% не можна називати реальним покращенням ринкової ситуації. Українці почали заощаджувати на взутті. Так, наразі близько 40% населення купують взуття за нижчими цінами, і відповідно — нижчої якості.

За кількістю проданих пар ринок вийшов на стадію зростання ще у 2015 р. Але це зростання було зумовлене виключно активною маркетинговою політикою в аспекті знижок. Якщо до кризи магазини знижували ціни десь на 4-5-й тиждень після початку продажів нової колекції, то тепер перші знижки на нові моделі можна побачити вже за два тижні. Тому в маржі останніми роками магазини втрачають. Як результат, більшість їх на сьогодні отримують не той прибуток, на який розраховували ще кілька років тому.

Культура споживання в Україні зберегла високі позиції для речових ринків та торгових точок малого формату (так званих МАФів), де й купують взуття більшість українців. Велика кількість споживачів звикла до того, що в таких точках взуття дешевше, а за якістю майже не поступається магазинам. На сьогодні, за різними оцінками, їхня частка перебуває в межах 65-75%. Інше — мережі та так звані бутіки у торгових центрах.

Сегмент магазинів взуття, виходячи з цих трендів, розвивається не так активно, як міг би. Причин декілька. По-перше, вартість оренди у великих містах досить висока, і це не дає конкурентної переваги у порівнянні з вищезгаданими ринками та магазинами.

По-друге, більшість брендів магазинів як такі відсутні — дуже часто у різних мережах продається взуття з тих самих фабрик. Тобто, відрізнити магазини можна виключно за дизайном та асортиментом, але вони і тут не мають конкурентних переваг. Йдеться у першу чергу про більш розповсюджений середній ціновий сегмент.

Дорогий сегмент, що представлений іноземними мережами, значно виграє у локальних за позиціонуванням, але й націлений він на більш забезпечену аудиторію.

У найближчі декілька років розвиток ринку взуття та взуттєвих магазинів повністю залежатиме від економічної ситуації в країні. Якщо брати за основу базовий прогнозний сценарій для української економіки, то ринок взуття зростатиме на 5-10% щорічно як у натуральних, так і в грошових показниках.

Реально потенціал ринку може досягати удвічі більших показників, ніж є зараз. Але його розвиток істотно гальмує низка факторів. Перш за все, для споживачів ціна переважає над якістю. Друге — це відсутність відмінних рис магазинів, які забирали б на себе частку ринків та МАФів. Ну, і третє, це невелика кількість вітчизняних виробників, які могли б популяризувати культуру на ринку взуття.

Деякі компанії роблять акцент на українському походженні взуття. Проте ця стратегія правильна лише частково, тому що у центрі уваги мають бути якість продукції та додаткові цінності, закладені у стратегії розвитку компанії.