Вся історія людства рясніє великими і малими війнами і бойовими зіткненнями. Тільки в минулому столітті відбулися дві світові війни в яких загинули десятки мільйонів людей, а матеріальні збитки від Другої світової війни оцінюється сумою близько двох трильйонів доларів, що більше шкоди від усіх попередніх воєн разом узятих. Неспокійно в світі і в даний час, зміщення центрів впливу на геополітичній карті підвищує рівень глобальної конфліктності на планеті, наслідком чого є зростання військових бюджетів провідних держав.
У 2018 році загальні асигнування на оборону в світовому масштабі досягли $1,822 трлн, збільшившись з 1998 року на 76%. Лідером по військовим витратам, за даними Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру (СМПРМ), залишаються США, які хоч і знизили свій оборонний бюджет на 17% в період 2009-2018 років, в минулому році виділили на ці цілі величезну суму в $649 млрд, що склало 36% від загальносвітового обсягу. Більш ніж в два рази за витратами на оборону від американців відстає Китай ($250 млрд), проте він лідер по динаміці зростання цих витрат з 2009 року (+ 83%). Військові бюджети кожної з наступних трьох країн з першої п'ятірки - Саудівської Аравії, Індії і Франції - не дотягують і до $70 млрд.
Україна також потрапила в топ-40 світових держав за розміром військового бюджету, розмістившись на 39-му місці. Він склав порівняно скромні $4,8 млрд, але для нашої країни - це значні гроші, відповідно 3,8% валового внутрішнього продукту. Разом з тим, Україна є восьмою державою світу зі зростання витрат на оборону, завдяки цьому в останні роки вдалося значно підвищити боєздатність армії і реанімувати деякі сектори військово-промислового комплексу.
Від ВПК, що дістався Україні в спадок від радянського минулого, в даний час залишилася лише бліда тінь. На зорі незалежності на нашій території було близько двох тисяч оборонних підприємств, які становили 17% військово-промислового комплексу Радянського Союзу. Ослаблення і подальший розрив коопераційних зв'язків з іншими частинами колись цілісного організму ВПК привів до деградації оборонної промисловості України. Це проявилося вже в 1996 році при виконанні контракту на поставку Пакистану 320 нових танків Т-80УД. Тоді виробництво гарматного стовбура для них довелося освоювати на сумському НВО ім. Фрунзе, до цього спеціалізувався на обладнанні для нафтогазової промисловості. В результаті, отриманий виріб в два-три рази поступався по ресурсу радянським зразкам. В подальшому, в 2011-2018 роках, на виготовлення 49 танків Т-84 Оплот для Таїланду харківському заводу ім. Малишева знадобилося цілих шість років, і гармати на них встановлювалися вже радянського виробництва зі старих запасів.
Сьогодні окремі компетенції в сфері ВПК намагаються відновити на державному рівні, і дещо зробити вдається. Успіхи пов'язані насамперед з ракетним озброєнням. Наближається завершення розробки оперативно-тактичного ракетного комплексу Грім з дальністю ураження цілей до 280 км. Активно модернізується радянська протикорабельна ракета Х-35 Уран, на основі якої народжується українська ПКР Нептун з дальністю пуску до 300 км і можливістю знищення кораблів водотоннажністю до 5 тис. тонн.
Хороші можливості у України все ще залишилися для виробництва колісної та гусеничної бронетехніки, реактивної артилерії і протитанкових комплексів. Зокрема, своїми силами вдається виробляти двигуни, системи управління вогнем, активний і динамічний захист для танків Т-64 і Т-80, хоча з випуском і якістю деяких комплектуючих виникають великі проблеми.
З виходом на новий якісний рівень українському ВПК здатний допомогти розвиток міжнародної кооперації в цій сфері. Наприклад, АТ «Мотор Січ» може запропонувати високоякісний двигун для гелікоптера, що є критичною технологією і хорошою основою для розробки нових бойових машин спільно з іноземним партнером. КБ «Антонов» має унікальні напрацювання для будівництва важких транспортних літаків, які не мають аналогів в світі. Все це і багато інших заділи в сфері ВПК можуть дозволити Україні тісніше вбудувати міжнародну кооперацію та забезпечити їй великі можливості як щодо забезпечення власних збройних сил, так і по розширенню експорту продукції військового призначення.