Ринок небезпечних відходів України: про важливе у цифрах. Матеріал Pro-Consulting для «ЕКОЛОГІЯ & ЕКОНОМІКА»

Ситуація в Україні в сфері поводження з небезпечними відходами є дещо нетиповою: за останні 2 роки в наслідок повномасштабного вторгнення росії, утворились значні обсяги відходів руйнування, залишки боєприпасів, вибухових пристроїв тощо. Як наслідок, екстраполяція успішного досвіду країн ЄС вирішення проблеми небезпечних відходів на ситуацію України неможлива. Потрібна суттєва модифікація існуючих методів та рішень для запозичення та результативного використання в Україні.

Наразі більшість успішних кейсів по поводженню з відходами в Україні – це проєкти громадських організацій та ініціативних об’єднань громадян. Як показує практика, в нашій країні краще працює концепція «почни з себе», отже там, де неможливе швидке та повне вирішення проблеми, доцільними будуть навіть такі маленькі кроки, як встановлення окремого контейнеру для збору батарейок у під’їзді або офісі.

Вас можуть зацікавити, наприклад, такі готові звіти по ринках від Pro-Consulting: 

• Аналіз ринку поводження з небезпечними відходами в Україні
• Аналіз ринку небезпечних відходів України

Будь-який звіт по ринку буде актуалізований за вашим запитом. Типова структура дослідження ринку – за цим посиланням. 

До вашої уваги пропонуємо матеріал від експертів консалтингової компанії України у сфері аналітики, маркетингових досліджень ринків, стратегічного консалтингу і бізнес-планування. Генеральний директор Олександр Соколов та старша аналітикиня Pro-Consulting Ельміра Гулуєва відповіли на запит редакції «ЕКОЛОГІЯ & ЕКОНОМІКА» та сформували нинішнє бачення стану ринку небезпечних відходів України.

Проблема небезпечних відходів завжди була важливою для України, але з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році ситуація загострилася. Через військові дії, за оцінками експертів, значно збільшилася кількість медичних відходів, які треба обробляти (зокрема це фармпрепарати, у яких вийшов термін придатності). Також до звичайного обсягу небезпечних відходів додалися залишки вибухових пристроїв, відпрацьовані мастила з військової техніки тощо. Із іншого боку, наявне зниження обсягів генерації небезпечних відходів, що раніше утворювалися на промислових підприємствах через падіння виробництва або пошкодження переробних потужностей. Проблема загострюється у зв’язку з тим, що інфраструктура, призначена для утилізації небезпечних відходів, також постраждала від бойових дій. Забезпечити екологічне збирання та сортування сміття, включно з небезпечними відходами у прифронтових регіонах та на деокупованих територіях, наразі дуже складно, що створює ризики неконтрольованого розповсюдження небезпечних речовин.

Так, за даними звіту «Україна: швидка оцінка завданої шкоди та потреб на відновлення», у країні було знищено та пошкоджено 5% сміттєвозів, 17% біогазових установок, 9% сортувальних ліній. Прямі збитки у сфері управління відходами – $95,36 млн, орієнтовна вартість вивезення відходів руйнування будівель і споруд, а також завалів – $320,7 млн, а втрати прибутків підприємств із перероблення відходів оцінюють в $11,9 млн.

До початку війни ринок небезпечних відходів в Україні проходив через значні зміни та виклики. Одним із важливих кроків у цьому напрямі було прийняття закону «Про управління відходами», схваленого Верховною Радою ще у 2021 році. Цим законом було запроваджено важливі проєвропейські зміни, зокрема трансформацію системи видачі ліцензій на управління небезпечними відходами. Однак, проблеми в галузі залишалися.

Утворення небезпечних відходів

За оцінками експертів, щорічно в Україні утворюється понад 500 тисяч тонн небезпечних відходів, серед яких відходи електричного й електронного обладнання, батарейки та акумулятори, хлорвмісні полімери, засоби захисту рослин, медичні відходи, відпрацьовані мастила тощо. Якщо приблизно оцінювати відходи 1 – 3 класів небезпеки, які ніде не фіксуються, а просто безконтрольно викидаються, загальний обсяг небезпечних відходів сягне 700 – 750 тис. тонн. Тільки 6% цих відходів переробляють, що є надзвичайно низьким показником порівняно з країнами ЄС, де він становить приблизно 40% (від 11% у Румунії до 68% у Німеччині). Решта розміщується на полігонах і сміттєзвалищах, яких понад 5 тисяч, із них 5% перевантажені, а 30% – не відповідають нормам екологічної безпеки.

У період 2020 – 2021 року спостерігали збільшення медичних відходів унаслідок пандемії коронавірусної хвороби, проте значну їх частину належно не утилізовували та навіть не вели їх повноцінне статистичне відображення. Медичні відходи, що утворювались у цей період за межами медичних закладів, потрапляли переважно в змішані побутові.

Інфографіка 1. Обсяги утворених небезпечних відходів 1 – 3 класів небезпеки в Україні за 2019 – 2023 рік у натуральному вираженні, тис. тонн

Відсоткове співвідношення накопичених відходів 1 – 3 класів значно більше, ніж побутових. Причина в тому, що вартість утилізації небезпечних відходів зазвичай у декілька разів більша, ніж звичайних, оскільки шкідливі побутові відходи значно важче утилізувати, ніж відходи 4-го класу небезпеки. Низька частка небезпечних відходів 1 – 3 класів, що створює легку можливість їх незаконного вивезення, формує перешкоди до об’єктивного реального дослідження обсягу таких відходів.

Для прикладу можна взяти люмінесцентні лампи. Згідно із законодавством, кожне підприємство, що їх використовує, повинно заключати офіційні договори на їх утилізацію та вести відповідний бухгалтерський облік. У 2018 році відходи люмінесцентних ламп склали 588 тонн, що еквівалентно 100 тис. тонн ламп, а імпорт за аналогічний період склав майже 5 млн таких ламп. Із урахуванням строку служби такої лампи (5 років), реальний обсяг відходів люмінесцентних ламп у 10 разів більший – такі відходи відносять до найвищого класу небезпеки.

Порівнюючи обсяги утилізації, спалювання та виділення у спеціальні місця, на спалення припадає частка лише 4%. Аналогічна ситуація з відходами 4-го класу, де на спалення відправляють приблизно 1%. Для порівняння ЄС у 2017 році на спалення з метою отримання енергії відправили 28% загального обсягу утворених відходів, у 2022 році частка знизилася до 26% завдяки зростанню обсягів переробки та повторного використання.

Наразі найбільшу загрозу для навколишнього середовища становлять небезпечні відходи, що містять важкі метали, як-от хром, свинець, нікель, кадмій і ртуть. Загальний обсяг накопичення небезпечних відходів на звалищах без належного захоронення або утилізації до початку повномасштабного вторгнення оцінювали в понад 5 млрд тонн, а поточні витрати на їх захоронення та зберігання – приблизно 650 млн грн.

Інфографіка 2

Серед зазначених категорій найбільшу проблему створюють відходи лугів, кислот і солей. Але не лише внаслідок найбільших обсягів утворення, а також у зв’язку з дуже низьким відсотком утилізації, який до повномасштабного вторгнення складав лише 4%.

За даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, до 2024 року 84% ринку управління небезпечними відходами складали підприємства-посередники, так звані «кустарники», які фактично не здійснювали оброблення відходів, а лише оформлювали її на папері. Із 215 ліцензіатів: 91 компанія займалася лише зберіганням небезпечних відходів; 56 підприємств проводили операції з маслами, оливами, шламами, електричним та електронним обладнанням та іншими відходами; і лише 68 об’єктів мали потужності для утилізації небезпечних відходів. Ця ситуація виникла через те, що за попереднім законодавством підприємство могло отримати окрему ліцензію лише на збирання та зберігання небезпечних відходів, без контролю утилізації. Це спричиняло численні зловживання на ринку, оскільки багато недобросовісних компаній знижували ціни, і замість належної утилізації небезпечні відходи вивозили на звалища або в зовсім непристосовані місця.

Нововведення в законодавстві

Із метою поліпшення ситуації з утилізацією небезпечних відходів 5 грудня 2023 року Кабінет Міністрів України затвердив Постанову № 1278, завдяки якій уведено нові ліцензійні умови для поводження з небезпечними відходами. Цей документ є обов’язковим для виконання вимог Закону «Про управління відходами». Зміни передбачають низку нових вимог, серед яких обов’язкове отримання висновку з оцінки впливу на довкілля (ОВД) для отримання ліцензії.

Це рішення натрапило на критику з боку бізнесу, оскільки нові норми створюють труднощі для підприємств, що розпочали свою діяльність до прийняття Закону про ОВД у 2017 році. Такі бізнеси не можуть отримати цей документ і замість нього мають висновки державної екологічної експертизи, які тепер не можна використовувати для отримання нової ліцензії. Окрім того, законом внесено зміни в класифікацію операцій із відходами. Наразі попередні операції (сортування, дроблення, ущільнення тощо) віднесено до оброблення відходів, за винятком збирання відходів. До кінця квітня 2024 року кількість поданих декларацій про відходи досягла 8 477, але дозвіл отримали лише дві компанії. Експерти пов’язують це з довготривалою і дорогою процедурою оцінки впливу планованої діяльності на довкілля, яка коштує понад 500 тис. грн і триває мінімум пів року.

Також критики зазнає інформаційна система «ЕкоСистема», через яку подають документи. На думку користувачів, вона потребує значного доопрацювання.

Також варто зазначити, що Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів оприлюднило проєкт нацплану управління відходами на 2024 – 2033 роки, у якому включено програми для зменшення захоронення відходів та запобігання їх утворенню. План передбачає вдосконалення законодавчих норм, інформування громадськості та створення інфраструктури для управління побутовими та небезпечними відходами. У рамках цього плану передбачено створення інфраструктури для оброблення небезпечних відходів, проте не раніше 2025 року.

Шляхи вирішення проблеми

Окрім екологічного складника, проблема небезпечних відходів має економічний аспект. Дефіцит коштів на відновлення зруйнованої інфраструктури і організацію ефективної системи утилізації відходів ускладнює ситуацію. Проте така ситуація дає змогу побудувати систему управління відходами не наслідуючи застарілі методи та рішення. Прикладом для організації управління відходами мають стати країни ЄС, які є визнаними світовими лідерами галузі.

Як щодо населення?

В Україні наразі майже відсутня культура екологічного поводження з відходами як на рівні домогосподарств, так і серед багатьох представників бізнесу. Розвиток галузі та реалізація стратегічних планів призупинені у зв’язку з повномасштабною війною. Першою ланкою у максимально екологічному вирішенні проблеми відходів є роздільний збір небезпечних відходів, оскільки він відокремлює небезпечні матеріали від загальної маси побутових і промислових відходів та полегшує їх переробку.

Переробка небезпечних відходів охоплює фізичне, хімічне та біологічне очищення. Непереробні відходи спалюють у спеціальних системах, що контролюють викиди вуглекислого газу та шкідливих речовин. Деякі відходи можна утилізувати на полігонах, але для медичних і легкозаймистих відходів це неможливо. Відходи, утилізовані на полігонах, мають бути відокремлені від інших видів і розміщені у спеціально призначених зонах із використанням систем фільтрації та водопрофілактики, а найбільш небезпечні види відходів піддаються частковій нейтралізації та хімічній трансформації.

Електронні прилади також вважають небезпечними відходами. Це велика і дрібна побутова техніка, комп’ютери, освітлювальна техніка, електроінструменти, електричні іграшки, медичні інструменти й торгові автомати. Ці відходи містять як небезпечні речовини, так і цінні матеріали, тому для них доцільно створювати окремі системи управління та переробки.

Основні етапи поводження з електронними відходами охоплюють збір обладнання, сортування, механічне розбирання, переробку, утилізацію та спалювання. Сортування та розбирання передбачає відділення небезпечних елементів, як-от батарейки та ртутні лампочки, від цінних матеріалів (комп’ютерні плати та рідкісні метали). Після цього відходи подрібнюють і розділяють на потоки металів, пластику та гуми, які піддають подальшій обробці та розплавленню на спеціалізованих підприємствах.

Наразі більшість небезпечних відходів, що утворюються в домогосподарствах України, належно не утилізують. За статистикою, 40% старих мобільних телефонів власники зберігають у неробочому стані, 20% уживаних смартфонів перепродаються для повторного використання, 30% гаджетів викидають до змішаних побутових відходів із подальшим вивезенням на звалища, а лише 9-10% передають на утилізацію. Найнебезпечнішим елементом будь-якого електронного приладу є акумулятор, до складу якого входять свинець, хром, кадмій і ртуть. Разом із батарейками це найбільша загроза довкіллю серед побутового сміття.

Успішні кейси в Україні

Один із найбільших проєктів із перероблення батарейок та акумуляторів в Україні «Батарейки, здавайтесь!» розпочинався як приватна ініціатива, та за 10 років розвинувся у велику програму. Наразі його організатори співпрацюють із багатьма українськими компаніями, зокрема мережевими магазинами, що встановили бокси зі збору батарейок. До ініціативи залучені «Епіцентр», «Сільпо», «JYSK», «Novus», «WOG», «COMFY» й інші ритейлери. У тих мережах, які продають нові батарейки, вартість переробки відраховується з кожної проданої батарейки, – так це працює в Європі.

Більш широкий перелік відходів приймає на переробку Центр управління відходами (ЦУВ). Основні клієнти ЦУВ – великі бізнесові підприємства, які продукують найбільшу кількість небезпечних електронних відходів: аудіо-, відео-, комунікаційної, комп’ютерної, офісної, побутової техніки електричного й електронного обладнання, люмінесцентних ламп, батарейок, акумуляторів тощо. За заявою представника компанії, 70% елементів із розібраної техніки передається на вторинне виробництво і лише 30%, які неможливо переробити, надходять далі на сміттєспалювальний завод «Енергія».

Також із середини 2021 року в Україні діє програма утилізації старих телефонів Samsung. Щоб віддати старий телефон на утилізацію, потрібно зателефонувати в контактний центр компанії або заповнити форму на сайті для отримання накладної, після чого надіслати пристрій «Новою поштою». Послуги з доставки для користувачів безкоштовні.

Що говорять виробники?

Одним із найбільш ефективних методів управління відходами є розширена відповідальність виробників (далі – РВВ), коли бізнеси несуть відповідальність за весь життєвий цикл продукту, зокрема збір й утилізацію або переробку використаних товарів, що стимулює його враховувати витрати на переробку під час розроблення нових продуктів і знижувати кількість небезпечних речовин у виробах.

Основні переваги РВВ:

• зменшення утворення відходів, оскільки виробники зацікавлені в розробленні продуктів, які легко підлягають переробці або менше впливають на навколишнє середовище;
• підвищення ефективності утилізації, що дає змогу зменшити кількість відходів, які потрапляють на звалища;
• зменшення витрат для муніципальних служб за рахунок перекладення частини витрат, пов’язаних зі збиранням і переробкою відходів, на виробників, що знижує фінансове навантаження на місцеві органи влади.

Відходи, що виникли внаслідок бойових дій

Окремою проблемою після початку повномасштабного вторгнення в Україні стали відходи руйнування будівель і техніки внаслідок бойових дій. Обсяг відходів руйнації Міністерство захисту довкілля оцінює приблизно у 7,5 млн кубометрів. Це тисячі тонн бетону, цегли, металопластику, скла, фасадних матеріалів, мінеральної вати, теплоізоляційного пінопласту, внутрішнього оздоблення, уламки інженерних мереж, санітарно-технічних приладів, побутових речей, деревини та покрівельних матеріалів, як-от смола, руберойд і шифер, що є небезпечними відходами. У цих відходах можуть міститися нерозірвані міни, снаряди чи навіть бомби. Окрім руйнувань будівель, знищено понад 200 тисяч легкових і вантажних транспортних засобів, а також накопичено понад 325 тисяч тонн відходів знищеної військової техніки.

Наразі в Україні поводження з відходами руйнувань регламентовано Постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 р. № 1073, яка встановлює порядок розбирання, сортування, утилізації та складування відходів, що утворилися через пошкодження або руйнування будівель внаслідок бойових дій. У документі визначено терміни та відповідальних за ці процеси, однак постанова не вирішує всіх законодавчих прогалин, наприклад, класифікації відходів, правил облаштування майданчиків для складування та стимулювання повторного використання матеріалів.

Відходи від руйнувань становлять серйозну екологічну проблему ще і через наявність небезпечних речовин, зокрема азбесту, який є канцерогенним. Дрібні частинки пилу, що утворюються під час пошкодження азбесту, можуть спричиняти онкологічні та дихальні захворювання. Оскільки понад 70% дахів житлових і громадських будівель в Україні покриті азбестоцементними плитами, відходи, що утворюються в разі їх руйнування, потребують особливих підходів під час складування та захоронення для мінімізації їх упливу на здоров’я та довкілля. У країнах ЄС діють правила, що передбачають особливу процедуру демонтажу, транспортування та видалення азбестовмісних матеріалів, які можуть бути прийняті за зразок, проте повне їх запровадження в Україні ускладнюється станом війни.

Поводження з небезпечними відходами в Україні наразі має суттєві проблеми: недостатнє законодавче регулювання, брак інфраструктури, високі екологічні ризики та низьку інформованість суспільства. Для вирішення проблем із як уже накопиченими, так і новими відходами, доцільним буде запозичення з країн ЄС методів, які довели свою ефективність і належне фінансування для їх запровадження.

Джерело: №06 / 2024, «Екологія & Економіка», за даними Pro-Consulting