Український ринок м'яких меблів, не дивлячись на порівняно нетривалу історію свого розвитку, вже пройшов кілька етапів становлення. До 1987 року ринок меблів був представлений тільки одним сегментом побутових меблів, а поставки спеціальних меблів для організацій і підприємств носили планово- розподільний характер. Весь асортимент продукції, в основному, обмежувався 30 одиницями товару вітчизняного виробництва (до 80%). Ціна таких меблів була досить прийнятною, але якість, при цьому, залишалося невисоким. Імпорт та експорт меблів регулювався державою, що суттєво обмежувало доступ на ринок зарубіжної продукції.
В останні кілька років ринок меблів в нашій країні скоротився як в натуральному, так і в грошовому вираженні, навіть незважаючи на зростання цін. Скорочення ринку викликано, перш за все, економічною кризою і скороченням виробництва основних компаній. Крім того, на ситуацію вплинуло і скорочення обсягів імпорту (за 2 роки падіння склало 61,7%).
У свою чергу, на обсяги реалізації меблів також вплинула націнка виробників. Вона була досить високою в 2014 році, потім, для збереження оборотності, дещо скоротилася в 2015 році, а роком опісля знову продемонструвала зростання. Крім того, до чинників впливу також відносяться: зростання частки нереалізованої продукції з 3% до 10% в 2016 році, і наявність додаткових витрат компаній-виробників меблів у вигляді витрат на зберігання і логістику. Причиною зниження обсягів ринку в аспекті реалізації продукції стало падіння попиту на дерев'яні меблі.
Ключових гравців ринку меблів України можна розділити на 3 категорії:
• виробники;
• імпортери (ексклюзивні і мультибрендові);
• великі експортери (торгові компанії, дрібні і середні виробники).
Максимальні обсяги продажів меблів припадають на Одеську, Дніпропетровську, Львівську, Харківську та Київську області, а також місто Київ (близько 64., 2%). Це пов'язано з розмірами областей і рівнем їх економічної активності. 60% всіх новобудов України розташовані в Києві - саме тому попит на меблі в столиці вище, ніж в інших містах.