Знайти персонал, який вміє професійно забирати, досить складно. Адже в Україні немає навчальних закладів, де готували б прибиральників. Тому клінінговим компаніям доводиться брати кота в мішку. Адже хто йде у прибиральники? По старій практиці звертаються або люди без освіти, або з освітою, але не мають можливості реалізуватися за фахом. Також це можуть бути бабусі, котрі вирішили підробити.
Майже всі київські торгові центри та супермаркети обслуговуються виключно клінінговими компаніями. Площі цих магазинів і потік покупців такі великі, що проблема підтримки приміщень у чистоті приймала розміри катастрофи. Враховуючи, що бізнес, який хоче існувати довго і успішно, не може дозволити собі витрачати час і гроші на боротьбу з форс-мажорними обставинами, що постійно виникають, звернення до професіоналів чистоти - рішення логічне і правильне.
Столичні хімчистки переоцінили готовність киян платити за покращення свого гардеробу. Зростання платоспроможності киян та поява в їхньому гардеробі дорогих речей припало на руку хімчисткам - за рік їм вдалося збільшити обороти на третину. Натхненні щедрістю клієнтів компанії почали експериментувати з цінами, підвищивши їх на 100% і більше. Поки що клієнти "не помітили" подорожчання, проте надалі експерти не виключають відтоку замовників.
Віяння часу – хімчистки-салони, де клієнт не тіснився б у черзі до віконця, а у зручних кріслах міг неквапливо обговорити стратегію чищення улюбленої речі з технологом. Такі салони розраховані на "складний" одяг (з несумісних для чищення видів тканин, з делікатними прикрасами), ризик зіпсувати який в інших хімчистках занадто великий. У салоні таку річ вручну розберуть "на запчастини", почистять кожен фрагмент окремо, а потім пошиють. Вартість послуги тут вища, але лише за рахунок опцій. Поки що такий салон має лише одна з мереж, але, за словами фахівців, за ними велике майбутнє.
Кількість хімчисток на душу населення в Україні в десятки разів менша, ніж у європейських країнах. Проте й у нас уже достатньо закладів для того, щоби ефективно вирішувати побутові проблеми. Складнощів на шляху до чистоти виникає всього дві: по-перше, далеко не всі хімчистки пропонують повний перелік послуг, по-друге, клієнт часто змушений стояти в черзі. Хімчисток в Україні поки що небагато, а клієнтів у них достатньо. Тому поки що вони можуть встановлювати націнки в 50-100% за складність та терміновість. Багато хто вже цілком по-європейськи приймає замовлення через Інтернет.
Українська виставкова промисловість зростає на 15-20% на рік. За приблизними оцінками, оборот виставкової діяльності в країні при потенціалі в 200 млн доларів не перевищує 55 млн доларів. Виставковий бізнес - один із найбільш закритих ринків. Більшість організаторів не публікують докладних даних про віддачу від заходів, а ті небагато, які це роблять, переважно перебільшують. Під вивіскою виставка часто організовується простий ярмарок або розпродаж. За даними Держкомстату, в Україні працює 130 організаторів виставок та виставкових центрів, з яких 45 компаній – у Києві.
Рівень розвитку виставкового бізнесу прийнято зіставляти з рівнем розвитку країни загалом. Громадська організація "Виставкова федерація України" оприлюднила статистичні дані щодо виставкової діяльності в країні за 2007 рік. За інформацією ВФУ, за минулий рік в Україні було проведено 1088 виставкових заходів (593 виставки та 495 ярмарків, 394 з них організовано київськими компаніями). Із загальної кількості заходів 14% мали статус міжнародних, 36% – національних, 45% – міжрегіональних, 5% – регіональних.
Досвід провідних виробничо-торговельних компаній світу підтверджує, що грамотне використання виставок як інструменту маркетингу дозволяє отримати чудові результати з гарною окупністю інвестицій. У чому полягає вищезгадана грамотність, з'ясовував MMR. Провідний український дистриб'ютор товарів для дітей компанія Аміго вже протягом шести років бере участь у спеціалізованій виставці Baby Expo. І з року в рік кількість її постійних клієнтів неухильно зростає. Зокрема, минулого року лише завдяки участі у виставці, як запевняють у Аміго, кількість клієнтів компанії збільшилась на 20%. Непогано для лише чотирьох насичених днів роботи на стенді!
Експерти зазначають, що ефективність участі у виставці визначається залежно від поставлених завдань. Основні цілі, заради яких компанії беруть участь у виставках, прийнято розділяти на три категорії: іміджеві (формування та підтримка іміджу), маркетингові (маркетингова розвідка та просування) та комерційні (пошук та залучення нових партнерів, клієнтів).
Сьогодні сегмент виставково-ярмаркової нерухомості не викликає особливого інтересу з боку українських девелоперів. Найбільш зацікавленими у будівництві виставкових комплексів в Україні є компанії-організатори виставок. Водночас, Київ явно відстає за співвідношенням експозиційних площ на кількість жителів порівняно з іншими європейськими столицями. Якою є реальна ситуація на столичному ринку, чи існує дефіцит виставкових майданчиків і наскільки даний сегмент перспективний для девелопменту, ці питання ми спробували розкрити в даному матеріалі за допомогою експертів ринку.
Міжнародний виставковий центр у Дархані на берегах Перської затоки в Саудівській Аравії, "Дойче Месе" в німецькому Ганновері, сінгапурський МВЦ - це лише деякі зі світових експо-центрів, які увійшли до списків шедеврів архітектурного мистецтва. Надати свої товари та послуги на їхніх площах прагнуть сотні тисяч виробників з усього світу, не шкодуючи на це задоволення ні часу, ні, головне, коштів, адже орендні ставки в цих гігантах становлять $250-400 за квадратний метр.
Незважаючи на велику кількість пропозицій і збільшення кількості учасників, ринок архітектурних і дизайнерських послуг, як вважають оператори, далекий від насичення. Як докази вони посилаються на досвід розвинених країн Європи, де частка архітектурно-дизайнерських “вишукувань” становить до 20% вартості проекту будівництва, тобто. удвічі більше, ніж у нас. Адже в Україні для досягнення такого показника є об'єктивні умови. По-перше, ударними темпами зростає ринок офісної нерухомості, причому за рахунок приміщень класів "А" та "В" і не лише у столиці. По-друге, зростають обсяги житла, що зводиться, преміум-класу і котеджного будівництва, де послуги дизайнерів і архітекторів найбільш затребувані. По-третє, руки та уми “зодчих” будуть доречними при підготовці України до проведення Євро-2012, яка, якщо вірити Президенту, серйозно почнеться чи не 1 січня 2008 р. Причому, як вважають фахівці, найбільш живучими на ринку будуть компанії, що надають повний комплекс послуг - від консультацій по проекту до перепланування/оздоблення приміщення з волі замовника.
Зростання платоспроможності киян та поява в їхньому гардеробі дорогих речей припало на руку хімчисткам — за рік їм вдалося збільшити обороти на третину. Натхненні щедрістю клієнтів компанії почали експериментувати з цінами, підвищивши їх на 100% і більше. Поки що клієнти «не помітили» подорожчання, проте надалі експерти не виключають відтоку замовників. Учасники ринку кажуть, що, незважаючи на збільшення потоку замовників, привабливість їхнього бізнесу лише знижується. Як підтвердження своїх слів вони наводять той факт, що протягом останнього року у столиці не відкрилося жодної нової спеціалізованої компанії.
Більшість українців вважають, що непогано розуміються на медицині, освіті, футболі і, мабуть, у ремонті. Тому донедавна більшість домогосподарів (і особливо домогосподарок) при будівництві будинку або облаштуванні квартири воліли особисто виступати в ролі виконроба та дизайнера. Крім того, так би мовити, менталітету тому були об'єктивні причини: до останнього часу в Україні не було навчальних закладів, які готували професійних дизайнерів. Щоправда, в архітектурі ситуація була кращою. Безліч будівельних інститутів сяк-так, але випускали дипломованих архітекторів. Після розвалу Союзу в країні з понад 100 проектних інститутів, де, власне, і працювали ці фахівці, вижили не більше половини, та й ті, як правило, за рахунок оренди приміщень. Кілька років тому ситуація почала змінюватись. В Україні з'явилися курси з підготовки дизайнерів інтер'єрів, а будівельні виші відкрили відповідні спеціальності (хоча підходять не всі).
Нині в Україні дещо змінився підхід керівників міжнародних та вітчизняних компаній до професійної розробки офісного інтер'єру та індивідуальної концепції власного офісу. Ділові люди розуміють, що дизайнерські рішення офісного простору є потужним інструментом, що підвищує ефективність будь-якого бізнесу, що впливає на створення корпоративного іміджу компанії, що дозволяє виділити її серед конкурентів. У цій статті йдеться про тих, хто займається дизайн-проектуванням, про основні етапи цього процесу, переваги та недоліки корпоративного стилю в дизайні інтер'єру.
Стратегічне планування, геологічне вивчення надр та наслідків надрокористування з урахуванням інтересів суспільства та екологічного законодавства, комплексна оцінка екологічного стану навколишнього середовища гірничодобувних регіонів – саме такі основні завдання покладено на Державну геологічну службу – урядовий орган державного управління у складі Мінприроди. Офіційна історія української геологічної служби розпочалася 1 лютого 1918 року, коли урядом було затверджено статут та штати Українського геологічного комітету. Це був шлях від маленького комітету зі штатом у 5 осіб до однієї з найсильніших геологічних служб, яка заслужила високий авторитет та довіру серед світової геологічної спільноти.
Досить цікаво й те, що напередодні Мінприроди пообіцяло перевиконати план у 150 млн. грн., які мали надійти до держбюджету країни від продажу ліцензій у 2007 році. За даними цього відомства, за неповні вісім місяців від продажу ліцензій було отримано 101 млн. грн. Тільки ось, схоже, що додаткові бонуси від такого перевиконання мали отримати чітко визначені компанії, контрольовані аж ніяк не державою. Адже не дарма кажуть, що стани робляться в смутні часи, а перевибори для таких операцій - саме те.
Навіть якщо реформаторам вдасться навести лад із договорами про спільну діяльність, це не усуне справжніх причин, через які НАК "Надра України" не розвивається і зазнає збитків (у першому кварталі цього року вони склали 7 млн. грн.). Нинішня реформа, щоб не перетворитися просто на переділ сфер впливу, має піти далі. Головне, що треба пролобіювати реформаторам, - право компанії торгувати копалинами. Адже вона проводить розвідку надр та видобуток ресурсів, але фактично не націлена на отримання прибутку від їхнього продажу. Наразі, згідно із законодавством, вона змушена передавати продукцію за символічними цінами іншим державним компаніям. Тоді як продаж ресурсів за ринковими цінами дозволив би НАК звільнитися від кабальної залежності від держбюджету та вкладати отримані кошти у свій розвиток.
Виставкова індустрія України на піку розвитку завдяки введенню в експлуатацію у 2003 р. двох перших виставкових комплексів сказав генеральний директор виставкового центру "КиївЕкспоПлаза" на прес-конференції, присвяченій п'ятиріччю очолюваного ним комплексу. За п'ять років роботи українським виставковим компаніям вдалося досягти вражаючих результатів: практично всі основні показники, якими характеризується сегмент, зросли у 2-3 рази: найбільші за обсягами виставки – у 2-2,5 рази, кількість виставкових заходів на рік – у 3 рази , кількість відвідувачів та учасників – у 2,5 рази.
Фотобанк - це Інтернет-бібліотека фотографій та інших картинок. Основні його клієнти - дизайнери видавництв, ЗМІ, рекламних агенцій та друкарень. Також останнім часом послугами бібліотек зображень в Україні все частіше стали користуватися маркетологи компаній, які купують картки для виготовлення рекламної, сувенірної, поліграфічної продукції, а також оформлення корпоративних сайтів. Електронні бібліотеки конкурують із фото-студіями, у яких, як правило, ціни вищі.