Перш ніж у пластикову пляшку щось наллють, вона проходить кілька етапів. Спочатку із спеціальної сировини (гранулята) виробляють преформи - свого роду заготівлі, з яких потім і видують тару. Це два абсолютно різні виробничі цикли, для кожного з яких потрібне спеціальне обладнання та навички персоналу. Тому, як зауважив Андрій Олінковський, голова Ради представників полімерної галузі України та керуючий партнер міжнародної консалтингової компанії IPG, слід розрізняти два типи виробників: одні роблять преформи, інші видують з них тару. «Виробництвом самих пляшок можуть займатися як спеціалізовані фірми, так і підприємства, зайняті розливом напоїв, — пояснює експерт. — Ринок преформ вважається насиченим, оскільки його між собою ділять близько 10 компаній, найбільші з яких

На даний момент в Україні важко простежити якість вторинної сировини. Свідомі компанії змушені розглядати і питання можливості управління чи спостереження за процесом миття пляшок і системою їх збору. Адже попит на високоякісну сировину з переробленої ПЕТ-тари існує навіть за кордоном, особливо у країнах Далекого Сходу. Для використання на виробництві ПЕТ-плівки (у тому числі ламінованої) потрібне професійне обслуговування обладнання, що зможе гарантувати бездоганну обробку рулону в термоформувальних машинах та фасувально-пакувальних автоматах. Загальна ситуація така

Щорічно світове виробництво ПС коливається в межах 16-17 млн. т, а найбільшими його споживачами є регіони Азії (38%), Північної Америки (27%), Європи (22%), інші (13%). Потреба українського ринку в ПС за останні п'ять років (крім 2008 р.) зростала на 8-15 % (в різні роки по-різному) і вийшла на рівень 60 тис. т. При цьому на ударостійкий ПС припадає 33-37 %, спінений ПС - 32-35%. На жаль, українські виробники удароміцного та спіненого ПС не можуть повною мірою забезпечити потреби українських виробників виробів із ПС. Тому значна частина ПС (70-80 %) імпортується зарубіжними компаніями, серед яких основний обсяг імпорту посідає.