В огляді подано інформацію щодо українського ринку спортивного спорядження. Розглядається наступне: ситуація на ринку, переваги щодо спортивного спорядження в Україні, річний сукупний обсяг продажів світового ринку спортивного спорядження, тенденції попиту на ринку спортивного спорядження, обсяг ринку спортивної індустрії України, витрати на створення бізнесу з продажу спортивних товарів, терміни окупності, прибутковість вкладень.

Знудившись за активним життям, українці починають посилено крутити педалі. Лише за сім місяців нинішнього року в країну було завезено близько 520 тисяч велосипедів. Тоді як за весь минулий рік було продано близько 530 тис. двоколісних "педальних коней". Більша їх частина (приблизно 60%) припала на велосипеди для дітей та підлітків. Найбільшою популярністю у наших співвітчизників, як і раніше, користується продукція китайського виробництва. На неї припадає близько 90% велосипедів, що ввозяться в Україну (частку, що залишилася, утримують Білорусь і країни ЄС). З початку року з Піднебесної до нас завезли близько 480 тис. (за весь минулий рік – 470 тис. шт.). Популярність китайських велосипедів пояснюється просто: їх ціна як мінімум вдвічі нижча, ніж у найпростіших аналогів Європи. І це навіть з урахуванням того, що після розмитнення товар із Піднебесної, доходячи до магазинів через ланцюжки посередників, дорожчає чотири-п'ять, а то й десять разів. Хоча самі торговці запевняють, що націнки у них не більше

На столичному ринку велопрокату працюють десять операторів. Найбільший проект - Veliki.kiev.ua, який заснував Олексій Кушко. Заплативши у 2008 році 100 гривень за день оренди далеко не нового велосипеда, він вирішив створити власний бізнес із велопрокату. Через рік велолюбитель Кушка з партнером купили шість велосипедів, взяли в оренду гараж і відкрили першу точку біля станції метро «Берестейська». На це пішло $1,6. Бізнес зростав повільно. Лише за три роки Олексій Кушка відкрив ще два пункти велопрокату біля двох інших станцій метро. Минулого року оборот його невеликої мережі сягав 35 тис. грн. (трохи більше $4 тис.) на місяць (у сезон). Цього вистачило, щоб окупити вкладені у бізнес

Сегмент виробництва тренажерів в Україні найбільший – 6-7%. Найбільшими компаніями є «Інтератлетика», Vasil та Vadzaari. Близько 15% продукції вирушає до Росії. Успіху за кордоном сприяють нижча вартість та гарна якість вітчизняних тренажерів. Хорошим показником є ​​те, що компанія Vasil стала офіційним постачальником тренажерів для Єврофедерації фітнесу та бодібілдингу. На ринку також є кілька компаній, які виготовляють обладнання для ігрового спорту. Наприклад, «Укрспортобладнання» виготовляє футбольні ворота, баскетбольні щити, гімнастичне обладнання для спортзалів. Часто такі компанії надають послуги з

Матеріал, представлений у цьому огляді, містить інформацію щодо світового ринку гірськолижного спорядження. Розглядається таке: ситуація на ринку, частка гірськолижників і сноубордистів у світі, що катаються, обсяг світового ринку лижебордерського зимового спорядження, структура ємності ринку гірськолижного спорядження, найбільші географічні регіони катання.

На частку України припадає близько 1% світового ринку спорттоварів, який останніми роками становить у середньому $100 млрд. Більшість спортивної продукції представлена ​​у нас переважно іноземними брендами, тоді як місцевих виробників на ринку, по суті, немає. Якщо говорити про товари для легкої атлетики, то практично всі імпортуються з азіатських країн і частково з Європи. Крім того, в Україні, як і раніше, відсутні виробники гірських лиж, сноубордів та амуніції для зимових видів спорту. Трохи краще склалася ситуація із виробництвом

У найближчі два-три роки ринок обладнання для гірськолижних центрів приростатиме за рахунок імпортного секонд-хенду. Україна має всі шанси стати одним із європейських центрів гірськолижного туризму. В даний час в країні є близько 130 великих і малих гірськолижних центрів, які розташовані в основному в Карпатах. За останні п'ять років в Україні побудували та переобладнали понад 20 гірськолижних трас — майже стільки ж, скільки у 1980–2000 роках. За даними Антона Фалтинського, директора компанії "Полтава СКІ" (м. Полтава; проектування та будівництво гірськолижних центрів; з 2004 р.; 20 чол.), протягом найближчих двох років у Карпатах відкриють не менше 10 великих гірськолижних комплексів (по 20 канатних) доріг кожен). За оснащеністю вони не поступатимуться найрозкрученішому українському курорту "Буковель", у будівництво якого вже вкладено близько EUR 50 млн. На думку фахівців, інвестиції в обладнання (а це канатні дороги, підйомники, снігові "гармати", снігоущільнювальні машини тощо) .) протягом п'яти років можуть становити понад EUR 400 млн.