У 2007 р. порівняно з попереднім роком обсяг експорту зріс у грошовому вираженні у 3,02 раза, у натуральному – у 3,7 раза. Найбільша питома вага у структурі експортних поставок припадала на країни СНД (97,1%). Обсяг експорту газотурбінного обладнання потужністю понад 5000 кВт у 2007 р. становив 63 шт. та знизився порівняно з попереднім роком на 27,8%. Експортні поставки до країн СНД становили 43 одиниці обладнання, або 69,3% від загального обсягу експорту. Частка поставок країни Азії становила 27%, чи 13 одиниць.
Українські автовиробники починають освоювати новий сегмент – випуск трамваїв. Високий ступінь зношеності комунального транспорту, а також очікуване проведення Євро-2012 в Україні сприяє розширенню внутрішнього ринку вже в найближчій перспективі. Проте, непослідовна політика держави та місцевої влади, що супроводжується корупційними схемами, може раз і назавжди остудити цей порив. В Україні трамвайне сполучення діє у 24 містах, а парк рухомого складу налічує майже 3,3 тис. трамвайних вагонів. Проте більшість трамваїв термін служби вже давно відпрацювали. Незважаючи на те, що нормативний термін експлуатації трамвая становить 10 років, в Україні термін їхньої експлуатації збільшили майже в 3 рази. Однак підтримувати вагони в робочому стані стає все складніше, тому вже найближчим часом муніципалітети волею не волею будуть змушені закуповувати нову техніку.
Аналіз інформаційних матеріалів, експозицій спеціалізованих міжнародних виставок та випробування машин та обладнання для птахівництва, які проводили останніми роками, дозволили виявити загальні закономірності та напрямки у створенні та модернізації обладнання для птахівництва. Аналіз технологічного обладнання для птахівництва, яке демонструють на виставках, свідчить, що обладнання для підлоги стали виробляти значно більше, ніж у попередні роки. Ймовірно, це пов'язано з тим, що за змістом птаха умови максимально наближені до природних.
Український енергомашинобудівний комплекс продовжує зміцнювати свої позиції на ринку Таджикистану. В результаті візиту таджицької делегації було укладено принципові домовленості щодо постачання вітчизняного обладнання. Таким чином, вітчизняні заводи можуть нарощувати постачання до інших країн, поряд із російським ринком.
Сьогодні на ринку виграє той виробник, який має налагоджену дистрибуцію, відрізняється виразною ціновою політикою і має високу впізнаваність бренду. Останній фактор стає все актуальнішим у світлі зростання ринку мережевого роздрібу, який все частіше висуває вимоги до належної упаковки продукції, що реалізується. Тому виробники товарів дублюють один одного, прагнучи не поступатися як якістю, так і рішенням у споживчій упаковці. Таким чином, фасований брендований продукт є найважливішим елементом позиціонування компанії, особливо в середньовисокому та преміум-сегментах.
У сегменті ДДУ потужністю до 75 кВА 2007 р. обсяг експорту зріс порівняно з 2006 р. на 11 одиниць. Основними замовниками були підприємства Росії, Анголи. Обсяг експорту ДДУ потужністю 75-375 кВА у 2007 р. становив 10 шт. Порівняно з 2006 роком обсяг експорту в сегменті у грошах зріс більш ніж у 9 разів. У 2007 р. з України було експортовано 49 дизель-генераторних установок потужністю понад 375 кВт. Експорт до країн СНД становив 3 установки, експортні поставки до країн Європи становили 36 установок.
Акції машинобудівних підприємств продемонстрували рух, протилежний металургам. На тлі спроб порятунку машинобудівних гігантів старого та нового світла урядами країн та міжнародними організаціями українські виробники згортають виробничі програми з надією реалізувати хоч частину зробленого раніше.
Одне із провідних вітчизняних підприємств важкого машинобудування – Новокраматорський машзавод – починає працювати на склад. Українські підприємства ГМК вже відмовилися викуповувати вироблене для них обладнання. Є ймовірність, що невдовзі можуть відмовитися від раніше укладених контрактів та російські партнери НКМЗ.
Незважаючи на те, що криза ще повною мірою не дісталася машинобудівного комплексу України, підприємствам таки потрібен державний протекціонізм. Великі держзамовлення та надання дешевих кредитних ресурсів у держбанках може запобігти масштабній стагнації в машинобудуванні, на кшталт тієї, що спостерігалася у металургії.
Домінуючі у промвиробництві України та експорті сировинні галузі – металургія та хімія – виявилися безсилими перед обвалом ринків споживання цієї продукції. Банківський сектор та будівництво протримаються лише до першого великого банкрутства. Машинобудування та агропром можуть стати локомотивом, який витягне з кризи українську економіку. На тлі кризи єдина галузь, яка поки що «тримається» – це вітчизняне машинобудування.
Великий вплив має і рекламна підтримка. Дуже часто виявляється, що насос розкрученого виробника, виготовлений у Східній Європі та укомплектований китайським двигуном, виявляється на 10-20% дорожчим, ніж насос такої конструкції, але випущений менш відомим виробником у Західній Європі. Щодо змін цін на ринку, то практично всі імпортні насоси дорожчають щороку на 10-20%. Фахівці стверджують, що ринок у сегменті насосного обладнання для інженерних мереж зростає, проте щодо показників – погляди відрізняються. Протягом останніх 10 років спостерігається стабільне збільшення обсягу проданих відцентрових насосів європейського виробництва в середньому на 20-40 %. Пояснюється це збільшенням західних інвестицій в Україну, оновленням застарілого радянського обладнання на багатьох підприємствах для модернізації технологій та зменшенням витратності продукції.
Китайські та російські імпортери продовжують витісняти вітчизняних виробників водяних відцентрових насосів. Останні шукають нові ринки. 2007 р. для українського ринку відцентрових насосів пройшов під знаком експансії китайської та російської продукції. За даними Держкомстату, у 2007 р., порівняно з 2006 р., приріст обсягів імпорту з Китаю та Росії збільшився на 76,7% та 63,2% відповідно. У результаті в структурі імпорту частка товару, завезеного з Китаю, зросла з 29,5% до 43%, зазначимо, що експерти вважають ці показники дещо заниженими, оскільки на ринок надходить багато контрабандної продукції, а частка Росії - з 4,5% до 6 1%.
Документом передбачається реалізувати цілий комплекс заходів щодо поліпшення забезпечення населення питною водою нормативної якості. Відомо, що питне водопостачання України на 80% забезпечується за рахунок поверхневих вод. Проте наша держава має значні ресурси та підземні води, на базі яких може бути організоване питне водопостачання. Обсяг оцінених прогнозних ресурсів підземних вод становить 61 млн. 689,2 тис. м3 на добу, їх 15 млн. 883,57 тис. м3 на добу - експлуатаційні запаси.
Шляхів проникнення води у підземні приміщення кілька. По-перше, якщо фундамент виконаний монолітним способом з великим інтервалом часу при пошаровій заливці та між залитими шарами існують частинки ґрунту або будівельного сміття, що перешкоджають зчеплюваності бетонних шарів, то основними місцями проникнення води можуть бути холодні шви. Вода може проникати також через міжблокові шви, якщо фундамент виконаний з блоків. Поряд з цими факторами причиною постійного надходження води та вологи до стін часто може бути капілярний підсмоктування, що виникає через відмову гідроізоляційного покриття, тимчасової або постійної наявності ґрунтових вод внаслідок опадів або аварій на трубопроводах подачі або відведення води. При цьому в результаті досить потужного механізму спільної дії гідростатичного та осмотичного тисків і сил поверхневого натягу вода, що проникла в пори і капіляри, може підніматися на висоту 2,5-3 м від рівня контакту з водонасиченим шарів грунту. Все це призводить до просочування та насичення стін водою. Особливо від цього псуються стіни підвалів та цокольні поверхи, виконані з цегли або пористого каменю.
Незважаючи на падіння попиту на металопродукцію у світі, меткомпанії не відмовляються від закупівлі обладнання у машинобудівних підприємств. Останні також отримали «бонус» як падіння цін на сталь, витрати на яку досягають 15% від собівартості. Найбільші машинобудівні компанії не можуть однозначно визначити своє ставлення до падіння цін на сталь за останні місяці. З одного боку можна радіти – невеликий відпочинок від надвисоких цін на металопродукцію, що споживається. Під час попередніх стрибків цін на сталь темпи зростання доходів машинобудівних компаній знизилися на 16%.
Зберігати стару зброю може бути не тільки невигідно, але й небезпечно. В Україні це наочно демонструють щорічні вибухи та пожежі на складах боєприпасів. Попри це сьогодні на території країни зберігається понад 700 тис. тонн боєприпасів на 54 складах у різних регіонах. Тож від трагедії, подібної до вибухів у Новобогданівці чи пожежі в Лозовій, не застрахований жоден регіон країни. Хто винен, що Україна є суцільним складом застарілих боєприпасів, як їх утилізують, і хто на цьому заробляє?
У Росії історично хліба споживається більше, ніж у європейських країнах, тому випікання хліба та хлібобулочних виробів на невеликих пекарнях в даний час є досить прибутковим бізнесом. Загальний обсяг виробництва та споживання хлібобулочних виробів у Росії становить 9,0 млн тонн. Це наполовину менше, ніж 10 років тому, тобто. відзначається тенденція зниження споживання хлібобулочних виробів. Місткість хлібного ринку в Україні становить приблизно 4-4,5 млн. т на рік. Однак, якщо вірити даним, випікається його вдвічі менше. Порівняно з 1990 р. обсяги виробництва впали втричі та продовжують знижуватися.
Обладнання для професійного приготування їжі можна віднести до групи товарів стабільного попиту, не схильних до коливань ринку. Впливає лише рівень загального матеріального благополуччя: його зростання формує попит більш дороге і технологічне устаткування. Іноді відбувається сплеск ажіотажного попиту спецтовари (наприклад, устаткування суші-барів). Але загалом все стабільно: ринок обладнання для кухонь кафе, барів та ресторанів зростає до 20—30% щорічно. Минулого року він виріс на $300 млн. Експерти стверджують, що результати поточного року будуть ще більшими.
Сучасний бойовий бронетранспортер піхоти повинен мати двомісну броньовану вежу, двигун у лобовій частині корпусу праворуч чи ліворуч від водія та десантне відділення, звідки піхотинці, що сидять по обидва боки корпусу, поспішають через кормові броньовані двері. Однак тут БТР-3 успадкував усі слабкі місця своїх попередників. Його вежа ("бойовий модуль") управляється лише однією людиною. Це не дозволяє ефективно використовувати комплекс озброєння, що включає автоматичну гармату з двостороннім живленням, спарений кулемет, телекеровані протитанкові ракети, автоматичний гранатомет та блок димових гранатометів. БТР Guardian також зберіг вихід і посадку військовослужбовців через бортові двері і моторно-трансмісійне відділення, скомпоноване в кормі поряд з десантним (у разі загоряння машини через таке розташування моторного відсіку різко зростає небезпека, що всередині військовослужбовці згорять живцем).
За часів СРСР у Миколаєві, Феодосії та Севастополі існував найбільший центр військового суднобудування, де створювалися кораблі різних класів аж до авіаносців. Проте за роки незалежності український флот поповнився лише двома кораблями ще радянської розробки: у 1997 році в дію вступив корвет "Луцьк", а 2005-го - "Тернопіль". Причому в останньому випадку з моменту закладання до введення корабля до складу флоту минуло 14 років. Обидва корвети будувалися на "Ленінській кузні", тоді як профільні заводи в Миколаєві взагалі залишалися без замовлень. За таких умов в Україні майже не лишилося ні висококласних конструкторів, ні досвідчених військових суднобудівників. Кадри, що збереглися, не мають досвіду роботи з сучасними технологіями, які за п'ятнадцять років пішли далеко вперед. Тому можливість Міноборони здійснити за чотири роки свої амбітні плани викликає у фахівців великі сумніви.