Цей огляд містить інформацію щодо ринку обладнання для біоенергетики України. Представлено таке: коефіцієнт виходу енергії для різних енергоустановок (установки на деревній біомасі, установки на соломі, біогазові установки, установки з виробництва моторних біопалив, установки з використанням викопних палив), коефіцієнт виходу енергії EYCNR для технологій прямого спалювання та газифікації біомаси, залежність коефіцієнта енергії для ТЕС 25 МВте на соломі від врожайності сільськогосподарських культур, характеристики досліджуваних варіантів виробництва електроенергії з біогазу, характеристики біогазових установок, що працюють на різних видах сировини, енергетична ефективність технологій виробництва біоетанолу, питомі викиди парникових газів для різних технологій виробництва енергії з біомаси, вплив відстані транспортування на енергетичні та екологічні показники біоенергетичних технологій та багато іншого.
Матеріал, представлений у цьому огляді, містить інформацію щодо ситуації на українському ринку енергетичного обладнання. Розглядається таке: державне регулювання галузі, знос обладнання в тепловій енергетиці, знос електромереж, розмір перехресного субсидування.
Огляд містить інформацію щодо ситуації на українському ринку вітроенергетичного обладнання. Розглядається наступне: тенденції розвитку на ринку, місце України в рейтингу привабливості країн з точки зору відновлюваних енергоресурсів, встановлена потужність вітроенергетики України в 2011 році, ВЕС, приєднані до енергомережі в рамках Комплексної програми (100% державної власності), нові ВЕС, введені в експлуатацію у 2011 році (100% приватний капітал), державне регулювання галузі, існуючі бар'єри на ринку вітроенергетики України, нові вітроенергетичні проекти, процедури реалізації проектів, вітроенергетичні проекти, заплановані до реалізації на 2012-2013 рр., лідери на ринку вітроенергетики України.
В результаті аналізу вдалося, зокрема, з'ясувати, що якщо середня цифра зростання ринку порівняно з 2010 роком склала 9%, то, скажімо, однофазні ДДУ малої потужності (в т.ч. для побутового застосування) показали збільшення на 15-20 %, досягаючи максимальних значень систем потужністю 5-20 кВА. Середній сегмент зріс на 8-10%, старший - додав 5-7% порівняно з 2010 роком. Зазначимо, що йдеться лише про фінансові показники, кількісні оцінки продажів у цьому дослідженні відсутні. Загальний обсяг українського ринку ДДУ, за нашими оцінками, отриманими вищевикладеним чином, становить $36 млн. Значний вплив на зростання ринку ДДУ у 2011 році надали процеси, пов'язані з підготовкою до Євро-2012 (це, перш за все, рішення середньої та високої потужності ). Проте вже в другій половині року це джерело проектів практично вичерпалося. Також деяке пожвавлення внесли проекти для великих та середніх за розміром ЦОД, введених в експлуатацію у 2011 році. Були відзначені проекти у сфері
Найбільший обсяг проектів цього типу передбачається реалізувати в Донецькій області (сумарний прогнозований обсяг фінансування – 77,5 млн. дол. США), Дніпропетровській області (58,8 млн. дол. США), Харківській області (48,5 млн. дол. США) ), а також м. Києві (48,1 млн. дол. США). Нагадаємо, найбільш ємним сегментом українського ринку електрогенеруючого обладнання для малої енергетики є дизель-генераторні установки. На даний сегмент припадає близько
Енергомашспецсталь” (Краматорськ, Донецька область) планує найближчим часом вийти на перспективний ринок обладнання для вітроенергетики. Спільно з німецькою Fuhrlander, що спеціалізується на виготовленні обладнання для вітроелектростанцій (ВЕС), краматорське підприємство розраховує освоїти сотні мільйонів євро на бажання власників енергокомпаній заробити на зеленому тарифі.
Енергетичне машинобудування в усьому світі постраждало від кризи значно менше за інші галузі з низки причин, основна з яких – тривалий виробничий цикл. Підприємства встигли набрати портфель замовлень ще на початок економічної рецесії. А вартість бареля нафти, що перевищила влітку психологічний рубіж $70, не дає передумов для зменшення замовлень енергомашу.
Вітчизняні домовласники про економію енергоресурсів поки що замислюються мало через найнижчі ціни на електрику та газ в Україні в порівнянні з усією Європою та СНД. Однак такими низькими енерготарифи залишатимуться недовго, і нашому населенню незабаром доведеться озброюватися енергозберігаючим обладнанням за корпоративним сектором. За словами члена правління компанії Bosch Thermotechnology, у концерні розглядають Україну як один із найпривабливіших ринків у Східній Європі як для збуту продукції, так і для інвестування. Ринок України для нас є одним із найпріоритетніших ринків у Східній Європі. Це другий за величиною ринок після Росії. І ми бачимо великі перспективи для розвитку у вашому регіоні, незважаючи на те, що поточна економічна ситуація поки не говорить про це.
Проте українські ЛЕП швидше за все залишаться висіти в повітрі. У затвердженій Кабміном у 2006 році Енергетичній стратегії України передбачено, що загальна сума інвестицій у розвиток магістральних, міждержавних та розподільчих електромереж та трансформаторних підстанцій має становити 82,9 млрд гривень до 2030 року. Кілька років тому це був еквівалент 16,5 млрд доларів, сьогодні значно менше. Крім того, більшість існуючих ліній зносилося, часто їх просто не вистачає. Особливо ця проблема стосується атомних електростанцій, які не можуть видати до системи передбачену їх обладнанням потужність. При цьому деякі регіони та майже всі міста-мільйонники зазнають дефіциту електроенергії. Велика системна аварія в мережі, подібна до московської, у будь-який момент може статися в Києві, Одесі або в Криму. Це найвужчі місця української енергосистеми.
На вітчизняному ринку фотовольтаїки (використання сонячної енергії та відновлюваних джерел енергії) можна виділити три помітні гравці. Лідером у галузі є завод «Квазар». Це єдине підприємство в Україні, яке виготовляє фотовольтаїчні модулі, сонячні батареї та портативні системи енергопостачання, а також займається інсталяцією цих систем. Виробнича потужність заводу становить 190 МВт на рік - лише близько 0,1% світового ринку. Для виробництва фотовольтаїчних модулів використовують так званий «сонячний» кремній. У цьому сегменті в Україні працюють ще два гравці – «Пілар» та «Пролог Семікор». «Пілар» виготовляє як кремній у злитках, так і пластини з нього на двох заводах в Україні та Іспанії. Підприємство працює з 1991 року та є головним гравцем на українському ринку з часткою близько 80%. Його потужність з «вирощування» кремнію становить близько 160 МВт на рік (815 тонн). Завод в Іспанії виготовляє ще 600 МВт, що дозволяє йому бути помітним гравцем у світі. У свою чергу "Пролог Семікор" займається виключно виготовленням кремнію. Виробляє в середньому 170 тонн продукції на рік. Частка ринку підприємства в Україні – близько 20%.
Виторг компаній цього сектора економіки минулого року зріс на 10% у доларовому еквіваленті, у гривні оборот галузі збільшився на 65% рік до року. Основні ринки збуту вітчизняного енергетичного машинобудування – Росія та країни Середньої Азії: у середньому підприємства сектора експортують понад 80% виробленої продукції. Клієнти українських компаній зазвичай іноземні держмонополії зі стабільним фінансуванням.
Енергетична галузь закінчила 2008 р. з рекордним падінням виробництва електроенергії та в умовах заморожування тарифів. Це означає, що інвестиційне навантаження на ціну кіловат-години вкотре переноситься на невизначене майбутнє. За мізерні цифри інвестицій у оновлення галузі чинний міністр ніколи не відповідає. Юрій Продан про це чудово знає, а тому повністю віддається рейтинговим газовим склокам. За даними Мінпаливенерго, у грудні минулого року виробництво електрики в об'єднаній енергосистемі скоротилося порівняно з груднем 2007 р. на 11,9% - до 16 863 млн. кВт-год. Крім падіння товарної виручки, енергетиків наприкінці року очікував і ще один сюрприз - у листопаді уряд заморозив тарифи по всьому технологічному ланцюжку виробництва та постачання електроенергії до 1 квітня 2009 р.
За радянських часів основою нашої промисловості були наукомісткі галузі з високим ступенем переробки — понад 30% промвиробництва складали машинобудування та металообробка. Сьогодні це місце зайняла металургія, яка в усьому світі вже вважається "сировинною". Безумовно, держава має систематично підтримувати сьогоднішню основу нашого експортного потенціалу. Але для забезпечення прискореного економічного зростання на найближчі два десятиліття нам життєво важлива структурна перебудова економіки, значне підвищення частки високотехнологічних виробництв.
Сьогодні споживачі все частіше віддають перевагу системам теплої підлоги перед традиційними радіаторами. Втім, зараз цей ринок тимчасово завмер на рівні минулого року. Проте оператори сподіваються компенсувати свої втрати з настанням осені. В умовах постійно зростаючої вартості газу та централізованого теплопостачання споживачі все частіше шукають альтернативний спосіб обігріти квартиру чи котедж. Підлоговий обігрів став широко застосовуватися в Україні з початку 90-х років. і сьогодні на вітчизняному ринку представлені обидва напрямки – електрокабельне обігрів та водяна тепла підлога. Причому, якщо раніше електричні системи застосовувалися як додаткове (комфортне) обігрів, то сьогодні електричні системи обігріву все частіше застосовуються як основний вид опалення.
У 2010 році підприємства енергетичного машинобудування освоюватимуть нові ринки збуту, активно розширюючи географію поставок, а обсяги виробництва підприємств енергетичного машинобудування криза вплинула найменше. Виторг компаній цього сектора економіки минулого року зріс на 10% у доларовому еквіваленті, у гривні оборот галузі збільшився на 65% рік до року. Основні ринки збуту вітчизняного енергетичного машинобудування – Росія та країни Середньої Азії: у середньому підприємства сектора експортують понад 80% виробленої продукції. Клієнти українських компаній зазвичай іноземні держмонополії зі стабільним фінансуванням.
Загалом в енергетиці у 2008 р. освоєно 4,9 млрд. грн. капітальних вкладень, що на 17,3% більше, ніж позаминулого року. Здебільшого гроші витрачалися на розвиток магістральних ліній електропередач, що перебувають у державній власності. Ще частина коштів прямувала на спорудження Дністровської та Ташлицької ГАЕС, які вже давно перетворилися на загальнонаціональні довгобуди. Однак про здачу великих об'єктів у галузі поки не йдеться.
Підприємства енергетичного та нафтогазового машинобудування – єдині в галузі, на які поки що не вплинула економічна криза. За 10 місяців року виробництво у цих сегментах зросло на 25,1% та 27% відповідно. Учасники ринку пояснюють збереження темпів зростання тим, що мають велику диверсифіковану мережу замовників в Україні та за кордоном, а також тривалістю інвестиційних циклів в енергетичній галузі. Це дозволяє виробникам енергоустаткування вести свою діяльність на умовах довгострокового планування. В даний час найбільші заводи галузі сформували портфелі замовлень на 2009 р., які за своїми обсягами перевищують показники цього року.
Підприємства енергетичного та нафтогазового машинобудування – єдині в галузі, на які поки що не вплинула економічна криза. За 10 місяців року виробництво у цих сегментах зросло на 25,1% та 27% відповідно. Учасники ринку пояснюють збереження темпів зростання тим, що мають велику диверсифіковану мережу замовників в Україні та за кордоном, а також тривалістю інвестиційних циклів в енергетичній галузі.