З 13 лютого інвестфондам дозволяється вкладати у банківські депозити та держоблігації не 30 та 25% активів відповідно (як зараз), а вже по 50%. Одночасно знімаються всі обмеження на купівлю акцій та корпоративних облігацій. Нагадаємо, що зараз ПІФи можуть купувати акції не більш як на 40% активів, а облігації – на 20%. При цьому, щоправда, незмінним залишилося колишнє табу, що забороняє вкладати в ЦП одного емітента понад 5% активів. Крім того, корпоративним фондам, які раніше не мали права купувати нерухомість, дозволили вкладати в цю галузь до 60% активів, а венчурам — до 100% (старим законом останнім дозволялося витрачати на нерухомість не більше 50% активів). Причому якщо раніше венчурним фондам можна було придбати виключно цільові будівельні облігації, які будкомпанії викуповували після зведення об'єктів, то з 13 лютого вони зможуть вкладатися і в саму нерухомість. «Наразі інвестфонду вкрай складно продати будівельні облігації як самим забудовникам, так і учасникам фінансового ринку. Тому єдиний вихід для них — обміняти такі папери на квадратні метри.

Затяжна криза на вітчизняному фондовому ринку поставила у скрутну ситуацію учасників закритих інститутів спільного інвестування (ІСІ). Закриті фонди створюються певний термін і після його завершенні мають продати активи і розрахуватися з інвесторами. Очевидно, що учасники фондів, закінчення терміну дії яких посідає пік фондової кризи, приречені на втрату своїх інвестицій та фіксування збитків. Керуюча компанія просто буде змушена продавати знецінені в результаті кризи ЦП, які в умовах зростання ринку могли б забезпечити учасникам фонду високий інвестиційний дохід. Інша річ відкриті ІСІ, які створюються на необмежений термін. У таких фондах інвестори мають можливість роками чекати на кризу, розраховуючи на відновлення зростання вартості акцій на фондовій біржі і, відповідно, на повернення інвестицій. За даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), близько 50 пайових та корпоративних інвестиційних фондів у своїх документах вказали як термін закінчення діяльності 2008-2009 років. За словами фондовиків, щонайменше чотири закриті ІСІ з високою часткою участі фізосіб повинні будуть завершити свою діяльність протягом року.

У центрі уваги в Україні протягом минулого тижня (з 29 січня по 5 лютого) були політичні події. Хоча Верховна Рада не підтримала вотум недовіри уряду Тимошенко, проте саме собою це голосування свідчить про те, що передвиборча боротьба за крісло президента набирає обертів, тим самим підвищуючи політичну напруженість та обмежуючи перспективи зростання вартості українських активів. Поки влада б'ється над пошуком шляхів виходу з банківської кризи та намагається домовитися про чіткі правила рекапіталізації банків, населення відмовляється їм довіряти. За повідомленнями АУБ, у січні громадяни зняли із депозитів 16 млрд. грн. (у грудні минулого року – лише 100 млн. грн.). Це призвело до зростання ставок овернайт до 45-60%, в деякі дні "зашкалюючи" за 100%. Зрозуміло, що у такому режимі банківська система довго працювати не зможе. На таких новинах індекс ПФТС прискорив падіння, за тиждень знизившись на 9,06%. Покупці не поспішали виходити ринку. Падінню індексу також сприяло зниження курсу гривні на 4,4%.

З середини лютого компанії з управління активами матимуть можливість продовжувати період дії закритих інвестиційних фондів (пайових чи корпоративних). 14 січня було оприлюднено закон, згідно з яким термін дії фондів, вартість чистих активів яких за 12 місяців знизилася більш ніж на 20%, може бути збільшено на 2 роки. КУА зобов'язана викупити цінні папери тих інвесторів, які не підтримають рішення щодо продовження терміну роботи фонду. Проте, швидше за все, таких інвесторів буде небагато — більшість вкладників зацікавлені у отриманні прибутку, а не збитків.

Українська економіка поступово уникає сировинної орієнтації: вперше в історії лідером із прибутку в рейтингу «ТОП-100. Найкращі компанії України» став представником «нової економіки». Основні профіт-центри зміщуються від промисловості у бік фінансового сегмента та сервісних компаній. Ще одним прикладом, що підтверджує стрімке зростання ринку послуг, стало збільшення ритейлерами приросту чистого доходу на 60%. Це пов'язано з тим, що споживачі цих ринків отримали можливість витрачати більше грошей.

На початку 2008-го портфельні та стратегічні інвестори почали переоцінювати ризиковість своїх вкладень. Інвестиції в країни Східної Європи, у тому числі Україну, завжди вважалися ризиковими, однак такими, що приносять високий дохід. Приймаючи ризик інвестицій у нашу країну, закордонні компанії розраховували отримання надприбутку від вкладень. З настанням світової фінансової кризи портфельні інвестори вийшли із ризикових інструментів. Результат – обвал українського фондового ринку. Стратегічні інвестори перестали вкладати у розвиток своїх компаній в Україні, хоча ще рік тому мали намір зайняти лідируючі позиції на багатьох ринках у нашій країні.

Фонд операцій з нерухомістю (ФОН) – щось середнє між інвестфондом нерухомості та фондом фінансування будівництва. Фонди нерухомості (пайові чи корпоративні) залучають гроші вкладників та інвестують їх у будівельні облігації, фінансують будівництво об'єктів, купують та продають нерухомість, акції будівельних компаній. Мета фонду нерухомості – максимально примножити гроші інвестора. Багато фондів диверсифікують інвестиційні портфелі: купують акції та облігації компаній, які не пов'язані з нерухомістю. А окремі фонди нерухомості, незважаючи на назву, зовсім не інвестують у будівельний сектор.

За географією діяльності факторинг ділиться на внутрішній (сторони за договором купівлі-продажу та чинник перебувають у країні) і зовнішній (продавець та її клієнт є резидентами різних країн). При обслуговуванні таких поставок здебільшого використовується схема непрямого факторингу, коли він відбувається розподіл обов'язків між двома фінансовими установами, які у ролі чинника від кожної із сторін. Основна частка операцій факторингових компаній не лише в Україні, а й у світі посідає внутрішній факторинг.

Факторинг на ринку фінансових послуг в Україні виник порівняно недавно. IT-компанії почали використовувати його, коли зростаючі інвестиції у виробництво та складські запаси роздрібних мереж зажадали акумуляції коштів поряд із зниженням рівня оборотності товарів. Ми працюємо з цим інструментом протягом двох років, і наші партнери вже оцінили його переваги. Значною мірою саме факторинг дозволив їм збільшити оберти в кілька разів.

Для поширення країною кожна КУА використовує ті можливості, які є. Їх небагато — продаж через власні відділення, регіональних торговців та спеціалізовані фондові магазини. Усі ці напрями розвивають найбільші КУА, налаштовані залучення населення. Особливим шиком вважається підписання договору з банком, які мають широку мережу філій. Компанії доведеться витратити час та сили на навчання операційістів правильним продажам, проте потенційний збір грошей зачаровує.