Щоб розібратися в причинах невдач і, можливо, підказати варіанти вирішення проблем, ми опитали маркетологів 25 великих та середніх українських компаній, дослідницьких агенцій, на основі думок яких було складено рейтинг найпоширеніших помилок. Для дослідження навмисно були відібрані ті з них, які належать до життєвого циклу не самої компанії, а конкретного продукту торгової марки. А тому будь-яка компанія, навіть найдосвідченіша, не застрахована від помилок. Насамперед нас цікавили питання, що стосуються стратегічного позиціонування, брендингу, промоушену, цінової політики, підтримки продукту. Найбільш поширеною помилкою у вітчизняній практиці залишається

Маркетинговий аудит (або, як його ще називають маркетингова ревізія), по суті, це оцінка комерційної спроможності бізнесу, сфери господарської діяльності, та пошук відповіді на питання: чи є перспективи цього підприємства чи фірми на ринку. Тому мета маркетингового аудиту — сформулювати питання, на які необхідно отримати відповіді (бажано за допомогою керівництва того підприємства, де такий аудит проводиться), обговорити їх для того, щоб виявити наявні проблеми та намітити шляхи їх усунення.

Українська асоціація маркетингу провела експертну оцінку ринку маркетингових досліджень в Україні у 2006 році. Дані опубліковані у журналі "Маркетинг в Україні". Аналіз та експертна оцінка ґрунтується на власних деклараціях дослідницьких агентств-членів УАМ, а також на висновках експертів УАМ про основні тенденції розвитку ринку маркетингових досліджень. Відповідно до оцінки УАМ, у 2006 році обсяг ринку маркетингових досліджень становив близько $33,5 млн (або більше 169 млн грн., без ПДВ), що свідчить про зростання ринку на 35% без урахування фактора інфляції.

Згідно з офіційними даними Аудиторської палати України (АПУ), на 1 квітня в країні працювало 2277 суб'єктів аудиторської діяльності. Умовно можна виділити три основні категорії аудиторів: компанії «великої четвірки», компанії «реального сектора» та інші. Діяльність «великої четвірки», до якої входять компанії PricewaterhouseCoopers, Deloitte Touche Tohmatsu, Ernst&Young та KPMG, не має сенсу порівнювати з вітчизняними аудиторами. У кожній з них працюють близько двохсот співробітників — вартість їхніх послуг коливається від 50 до 500 доларів на годину, що в кілька разів вище за тарифи вітчизняних аудиторів. За різними оцінками частка ринку, яку займають компанії «великої четвірки» в Україні, становить від 50 до 75%. Західні фірми, які працюють у нашій країні, для проходження аудиту практично завжди віддають перевагу цим компаніям.

Прагнення українських олігархів зробити зі своїх бізнес-імперій "цукерку" та забезпечити собі міжнародний імідж зрозуміле – це дозволить їм заробляти більше грошей у майбутньому. Поки самі олігархи стають джерелом заробітку для інших: вони повинні більше платити кваліфікованому персоналу, біржам, юристам, аудиторам. Без останніх зараз українським багатіям ну просто нікуди – ні на IРО вийти, ні поповнити свою імперію за рахунок нового придбання. Цього року, за оцінкою Еrnst & Young, українські компанії викладуть за послуги аудиторів "великої четвірки" (крім названої компанії, до неї входять Рricewaterhouse Coopers, КPMG та Deloitte & Touch) близько $110 млн.

Український ринок нерухомості з моменту свого зародження і до сьогодні розвивався переважно силами вітчизняних гравців. Частка іноземних девелоперів була мізерно мала, але при цьому реалізовані ними поодинокі проекти (бізнес-центри "Поділ Плаза", "Міленіум") за своїм рівнем були на порядок вищі за українські. Однак, кон'юнктура ринку поступово змінюється - на нього повільно починають просочуватися девелоперські компанії країн ближнього і далекого зарубіжжя, яким доводиться долати не тільки типові для будь-якого ринку, що розвивається, бар'єри, а й явну незацікавленість вітчизняних гравців у появі сильних конкурентів.