Щодо ескалаторів, то тут можна досягти ще більшої економії. Так, стандартний ескалатор рухається весь час (якщо його не відключити) і з однаковою швидкістю. А ескалатор із системою підвійної (змінної) швидкості автоматично визначає, чи йде хтось на ньому в даний момент чи ні, і за відсутності пасажирів замедлює рух. Ескалатори із системою stop&go в останньому випадку взагалі зупиняються. Залежно від режиму експлуатації вони можуть заощаджувати до 80% електроенергії порівняно зі стандартними. Зрозуміло, що максимальний ефект ці ескалатори дають тоді, коли потік пасажирів невеликий або коли його інтенсивність коливається: після пікового навантаження на деяку годину потік людей припиняється. Такі режими експлуатації ескалаторів є у готелях, кінотеатрах (розташованих на верхніх поверхах ТРЦ) тощо. Натомість там, де потік людей постійний, ці ескалатори все одно працюватимуть майже весь час і суттєвої економії чекати не варто. Тим часом виробники ліфтів не зупиняються на досягнутому. Усі ширше впроваджуються ліфти без машинного відділення. У них зведені до мінімуму габарити приямки або оголовка шахти, а привід ліфта знаходиться у верхній частині шахти. У цьому випадку глибину приямку можна зменшити з традиційних 1300-1400 до 300-400 мм. Наприклад, модель Synergy, від компанії ThyssenKrupp Elevator-ліфт зі зменшеними габаритами приямка, і оголовок шахти (висота оголовка становить 2600 мм, що на

На сьогоднішній день у столиці їх налічується 6,421 тис., що становить близько третини всього ліфтового господарства міста. Але з огляду на те, що для їх відновлення необхідно близько 2 млрд грн., це є непідйомною сумою для місцевої скарбниці. 2009 р., за даними Головного управління житлового господарства КМДА, програма передбачала провести модернізацію або заміну 1,637 тис. витягів, для чого з міського бюджету необхідно виділити 470 млн грн. У головному ж фінансовому кошторисі Києва на нинішній рік ці цілі передбачено в 10 разів менше - 46,8 млн грн., яких може вистачити лише на покриття заборгованості перед підрядниками за роботи, проведені в 2008 р. При цьому мерія все одно залишиться винною ,7 млн. грн. за

Загальна кількість ліфтів в Україні –110 тис., з яких 21 тис. працюють у Києві. Для порівняння: в Іспанії, країні з населенням 40 млн. осіб, в експлуатації знаходиться 420 тис. ліфтів. Тобто європейські міста забезпечені уп'ятеро краще. Там усі будинки вище трьох поверхів мають бути обладнані ліфтами, середній час очікування яких не повинен перевищувати 15 секунд. На жаль, ліфти, встановлені в Україні, здебільшого не відповідають європейським стандартам. Свідченням є факт, що вітчизняні "машини" не експортуються за кордон, хіба що в країни СНД. 90% ліфтів у нашій країні мають кабіни з дощок, деревинно-стружкових плит, і у разі пожежі згоряють за 15 хвилин, що не дає пасажиру жодного шансу врятуватися. Внаслідок великої кількості автотранспорту на вулицях ліфтова аварійна служба не встигає приїхати швидко. Про те, що обладнання застаріле, експерти не втомлюються повторювати. Кількість ліфтів віком 25 років - майже

На цінову політику та динаміку зміни вартості на ринку підйомного обладнання впливає низка факторів, серед яких гравці ринку називають політичну та економічну нестабільність у країні, подорожчання енергоносіїв, металу тощо. Минулого року, за даними гравців ринку, вартість на ліфти та ескалатори деяких операторів збільшилася трохи на 5-7 %. Також зростання курсу євро впливає на конкуренцію та ринкову вартість обладнання, що постачається з Європи. Але загалом, ціни на ліфти та ескалатори дуже індивідуальні, оскільки кожен ліфт виготовляється під певний об'єкт і має унікальні доповнення. Також існують різні проблеми, з якими доводиться стикатися як виробникам, і імпортерам цієї продукції. Постачальники закордонного обладнання нарікають на проблему взаємодії з митними органами, які самостійно ухвалюють рішення про збільшення вартості ліфта чи ескалатора. До основних труднощів, що вплинули на ринок минулого року, можна віднести

Потреба у ліфтах та, відповідно, обсяги вітчизняного ринку ліфтового обладнання в Україні зростають з кожним роком. Набувають розвитку нові сегменти ринку нерухомості, на яких особливу активність виявляють іноземні компанії. Розвиток вільного підприємництва, лібералізація зовнішньої торгівлі, а також виникнення таких ринкових інститутів як банківська та фінансова діяльність, страхування, торгівля нерухомістю, рекламний бізнес, аудит та консалтинг, що спричинили появу величезної кількості різних фірм, товариств та організацій, ініціювали різке зростання потреби в офісних приміщеннях. найвищого класу. А офісний сегмент - це сегмент ринку ліфтів, що пред'являє попит на високоякісне ліфтове обладнання престижних марок. Експерти ринку стверджують, що ще одним фактором, що сприятиме розвитку ліфтового ринку, є

Ліфти, як ескалатори та інше підйомне обладнання - це товар не повсякденного попиту. Коло потенційних покупців даного "продукту" жорстко обмежене - це компанії, що інвестують у будівництво комерційних та промислових будівель, бюджетні організації, а також приватні особи, яким ліньки підніматися сходами у своїх хоромах. Найбільший прибуток виробникам і продавцям ліфтів, природно, приносить перший канал збуту. За різними оцінками, його частка у загальному обсязі продажу складає 90-95%. Другий канал – оснащення будівель ліфтами за рахунок місцевих бюджетів – забезпечує 5-10% продажів. Щодо приватних замовників, то вони поки що займають менше 1%. Проте збирачі ліфтів відзначають, що останні два-три роки даний сегмент ринку розвивається обнадійливо і в недалекому майбутньому може зайняти в структурі продажів до

У 2007 р. загальний обсяг постачання ліфтів становив 2,5 тис.-3 тис. одиниць обладнання, включаючи ліфти, вироблені в Україні. Щоправда, не всі вони були змонтовані і введені в експлуатацію того ж року. Зростання ринку ескалаторів минулого року на 25%, що становило близько 150-200 одиниць. Підвищений попит на цей вид підйомної техніки. Він зріс у 2-2,5 рази порівняно з попередніми періодами. Стабільний розвиток галузі підйомного обладнання підтверджується наступними даними. Відомо, що наприкінці 80-х щорічна потреба країни у цій продукції становила близько 5 тис. одиниць щорічно, наприкінці 90-х вона впала до рекордно низького показника - лише 200 одиниць. Але вже до 2005 року вітчизняні потреби в ліфтовому устаткуванні були зафіксовані експертами на високій позначці - 1,5 тис. А сьогодні дані ще більш оптимістичні, і оцінюються фахівцями в межах

У вересні 2007 р. компанія Otis Investments, L..L.C. (США), яка володіє 51% закритого акціонерного товариства "Отіс" (Київ), приватизувала шляхом викупу державний пакет акцій цієї компанії 46,75%, сконцентрувавши таким чином 97,75% її акцій. Міністерство житлово-комунального господарства має намір направити на модернізацію, ремонт та заміну ліфтів 200 млн. гривень у 2007 р. В Україні діє понад 86 тис. ліфтів, 32% із них пропрацювали понад 25 років. У Києві необхідно замінити близько

панорамних (1,6 м/с) Висота підйому пасажирських ліфтів у вежі - 128 м. Крім цього, ThyssenKrupp Elevator Ukraine бере участь у проекті багатофункціонального комплексу "Мост Сіті Центр" у Дніпропетровську (16 ліфтів, швидкість підйому - 1,75 м/с). с, висота підйому в вежах - 80 метрів, управління ліфтами здійснюється інтелектуальною системою DSC) Компанія Schindler вийшла на український ринок 3 роки тому, проте на сьогоднішній день у неї поки немає реалізованих проектів зі встановлення швидкісних ліфтових систем у сегменті комерційної нерухомості України. відзначити, що Schindler, як і ThyssenKrupp Elevator, бере участь у проекті найвищої будівлі Європи - вежі "Федерація" компанії Mirax Group у Мос кве. Проект складається з двох різновисотних веж (висота вежі "Схід" – 360 метрів, вежі "Захід" – 242 метри). Максимальна висота підйому ліфтів компанії ThyssenKrupp Elevator у цьому проекті дорівнює 230 метрам. Ліфти компанії Schindler покриватимуть всю будівлю за висотою. Загальна сума всіх ліфтів ThyssenKrupp становитиме 30 одиниць, їх

Аналіз вітчизняного ринку ліфтового обладнання показав, що у 2004 році ліфтовий парк у нашій країні збільшився на 1340 ліфтів, з яких 560 (42% від загальної кількості) було вироблено в Україні, а решту 780 ліфтів (58%) – імпортовано. У 2005 ця цифра вже становила приблизно 1660. Як зазначає Михайло Гаркавцев, директор компанії WBTC Group, "враховуючи щорічний приріст річного обсягу в 300-340 ліфтів, у 2006 році обсяг українського ринку ліфтів може збільшитися на 1900-1950 одиниць. що це число є приблизним, оскільки більш точні відомості можна отримати після закінчення робіт першого півріччя на підставі даних Державного комітету статистики, а також Державного департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду при МНС України.

Сьогодні ліфтова галузь України представлена ​​такими компаніями: ЗАТ "ОТІС" (м. Київ) - понад 1 тис. ліфтів на рік, ТОВ "Каратліфткомплект" (м. Вишгород) - до 550 ліфтів на рік, ВАТ "Укрліфтсервіс" (м. Київ) ) - до 150 ліфтів на рік, ПІГ "Столиця" (м. Бровари). Безперечним лідером, згідно з показником ціна-якість, є ЗАТ "ОТІС". Найбільшими імпортерами ліфтового обладнання можна назвати РУП завод "Могилевліфтмаш" (Білорусь) - до 650 ліфтів на рік, ВАТ "Щербинський ліфтобудівний завод" (Росія) - до 160 ліфтів на рік, ВАТ "Карачарівський механічний завод" (Росія) - до 180 лі на рік. Щодо конкурентоспроможності вітчизняної продукції порівняно з імпортною, хотілося б сказати, що змагатися зі світовими брендами у сегменті ліфтового обладнання для муніципального житла можуть лише такі компанії, як

Наразі український ринок ліфтового обладнання перебуває на стадії формування. Обсяг внутрішнього ринку – близько 1 тис. витягів. Прогнозована тенденція зростання наступного року – близько 25%. Співвідношення імпортованої та вітчизняної продукції за останні роки практично вирівнялося – 50:50. Окрім бурхливого зростання столичного ринку, останнім часом активізувалося будівництво у таких містах як Одеса, Харків, Донецьк. Крім того, ми збільшуємо експортне постачання комплектуючих (наприклад, дверей для шахти ліфта) до Росії. Незважаючи на те, що на російському ринку є схожі виробництва, наша продукція виявилася дешевшою, навіть з урахуванням витрат на транспортування. На цьому фоні рентабельність за останні кілька років зросла на

Ситуація змінилася на краще п'ять років тому після впровадження загальноміської програми "Ліфт". Вона передбачає заміну та модернізацію агрегатів, проведення середніх та капітальних ремонтів. Відтоді рік у рік ситуація покращувалася. Наприклад, у 2004-му вдалося реконструювати майже 290, у 2005-му – майже 300 механізмів. їх могло бути значно більше, аби виділялося чимало коштів, вважає пан Стороженко. Сесія Київради затвердила нову програму, розраховану до 2010-го, щодо заміни та модернізації підйомників у столиці. Нинішнього року передбачено обновити 700 ліфтів, наступного – 1666 (на 457 мільйонів гривень). Загалом за п'ять років мають повернути в експлуатацію

Найбільший обсяг проектів цього типу передбачається реалізувати в Донецькій області (сумарний прогнозований обсяг фінансування – 77,5 млн. дол. США), Дніпропетровській області (58,8 млн. дол. США), Харківській області (48,5 млн. дол. США) ), а також м. Києві (48,1 млн. дол. США). Нагадаємо, найбільш ємним сегментом українського ринку електрогенеруючого обладнання для малої енергетики є дизель-генераторні установки. На даний сегмент припадає близько

За час роботи підприємств до 2008 р. під час постановки на серійне виробництво газових ПЕ труб в Україні було задіяно: – 22 трубні лінії «Більшовика» випуску 1974-1993 рр.; - 12 ліній випуску 1995-2003 років. різних вітчизняних виробників з частковим або повним використанням технічної документації УкрНДІпластмаш; - 20 ліній випуску 1975-2006 років. зарубіжних фірм, зокрема. 6 китайських, 5 німецьких, 5 польських, по 2 австрійських та італійських. Який же розподіл обладнання існує зараз? На сьогоднішній день тими ж підприємствами для виробництва одношарових поліетиленових труб (щоправда, не тільки для газопостачання, а й напірних труб – для води) використовуються:

За прогнозами Міністерства економічного розвитку України, ці заходи, що стимулюють, дозволять збільшити обсяги виробництва на 35 %. За попередніми оцінками, суднобудівники зможуть щорічно будувати не менше 30 суден і здійснювати поточний ремонт ще близько 100. На нашу думку, зазначені заходи (насамперед пільговий режим оподаткування) покликані стимулювати насамперед експортний потенціал галузі. Це дозволить зробити «прорив» як у суднобудуванні, так і в...

Світова фінансова криза негативно позначилася на всіх підгалузях машинобудування, що призвело до скорочення первинного ринку підшипників. Так, у 2009 році більшість машинобудівних підприємств країни простоювали, або працювали нестабільно, що вплинуло на скорочення обсягів виробництва. Проте вже у І півріччі 2010 року намітилася тенденція до відновлення галузі. Так, за даними Державного комітету статистики України протягом січня-червня 2010 року приріст виробництва продукції машинобудування у співставленні з аналогічним періодом попереднього року...

В Україні, повторюючи західний тренд, збільшується кількість міні-пивоварень із виробництва «живого пива». Але якщо за кордоном невеликі підприємства виробляють понад половину всього пива, то у нас менше 10%.

За оцінками АТ УГМК, у 2010 р. ємність українського ринку судоліста склала 16,7 тис. т, за сім місяців 2011 р. суднобудівні та судноремонтні заводи закупили 19,2 тис. т. Проте ці показники в рази нижчі за рівень 2008- 2009 р., коли завантаження українських верфей було набагато вищим. У 2010 р. основними постачальниками сталевого листа, сертифікованого для використання у суднобудівній галузі, були...

Постачальники як одне з основних джерел припливу техніки в Україну відзначили південно-східну Азію. Проте на ринку пропонувалося також італійське обладнання, техніка турецьких виробників, а також обладнання німецьких фірм. Серед популярних компаній виділялося обладнання фірми Sigma – італійського виробника, відомого на вітчизняному ринку своїми тістомісами та міксерами. Популярністю користувалися тістоміси виробництва італійської фірми VimaEberto, а також тісторозгортальні машини ряду інших італійських компаній: Rollmatic, Technopast, Fiorini. У секторі обладнання для шокової заморозки на ринку були популярними агрегати компанії Irtek (Італія). У секторі конвекційних печей найчастіше запитували печі італійських компаній Unox та Technoeсo. На ринку також позиціонувалися пароконвектомати виробництва фірми