В останні роки галузь вже отримала низку податкових та митних пільг, спрямованих на підвищення прибутковості її підприємств, але, певне, для претендентів на приватизацію цього недостатньо. У зв'язку з цим парламентом розглядається черговий пакет пільг у вигляді державних гарантій щодо кредитів суднобудівних заводів, компенсації ним частини відсоткових витрат за кредитами, а також додаткових податкових послаблень. Все це має позитивно вплинути на металургію та внутрішній ринок металу в цілому, адже суднобудування залишається одним із пріоритетних напрямів збільшення споживання металу в країні. За різними оцінками на сьогодні суднобудівні підприємства України завантажені в середньому на ...

Рентабельність «Отіс Україна» становить 10%, що, за європейськими мірками, вважається не дуже привабливим показником. Світовий ринок ліфтів у 2009 році становив 400 тис. штук, з них 250 тис. було продано у Китаї. «Минулого року нам вдалося виготовити лише тисячу ліфтів», - з жалем каже керівник Otis в Україні. Наприклад, у Росії за аналогічний період було випущено 25 тис. ліфтів. А ще три роки тому ринок України складав 3,5 тис. ліфтів, констатує пан Пономаренко. За словами топ-менеджера, у 2008 році оборот компанії склав

Станом на 1 січня 2011 р. у житловому фонді країни зареєстровано 92100 ліфтів, якими обладнано понад 28,9 тис. житлових будинків загальною площею 196,8 млн. м2. Кількість ліфтів, що експлуатуються понад 25 років, становить 41,7 тис. одиниць, або 45,2% від загальної кількості ліфтів у будинках житлового фонду країни. Контролюючими органами (територіальні відділення Держгірпромнагляду) у процесі планових перевірок призупинено роботу на невизначений термін 3,6 тис. ліфтів, або 4%, з яких більше року не працює 3 тис. ліфтів. На думку фахівців, ліфти, які не працюють більше року, не підлягають ремонту. Незадовільний стан ліфтового господарства через вимушену зупинку витягів зафіксовано практично у всіх регіонах країни. Найбільший відсоток непрацюючих ліфтів – у Луганській (29,3%), Закарпатській (12%), Херсонській (9,8%), Дніпропетровській (6,9%), Донецькій (60%) областях. Таким чином, позбавлені можливості користуватися ліфтами або отримувати послугу тривалий час близько 10 млн. громадян України, зокрема інваліди та люди похилого віку. Велике значення має стан диспетчерського зв'язку ліфтів, адже від цього залежить безпечна робота та оперативність вжиття заходів при аварійних зупинках ліфтів. Практично у всіх регіонах України у занедбаному стані знаходяться диспетчерські системи. Більшість їх відпрацювали 20 і більше років і потребують заміни чи модернізації. Практично не будуються та не вводяться в експлуатацію нові диспетчерські системи. Все це призвело до зменшення кількості диспетчеризованих ліфтів в Україні.

Ті українські верстати та обладнання, які ще в Україні виготовляються, на внутрішньому ринку практично не потрібні. Майже все йде експорту. Головний ринок збуту українського верстатобудування – Росія та Білорусь. Пробитися на західний ринок із українською верстатобудівною продукцією практично неможливо. Із західними аналогами вона конкурувати не здатна. З усієї верстатобудівної галузі нині у відносно напівживому стані знаходяться три заводи: Краматорський завод важкого верстатобудування (КЗТС), Харківський верстатобудівний завод імені С. В. Косіора (ВАТ «Харверст») та ...

Останні півтора року у загальному обсязі реалізації різко збільшилася частка устаткування домашнього використання столярами-любителями для побутових потреб і душі. За різними оцінками, непрофесійне обладнання у збуті таких операторів зараз займає 30-40% (для порівняння: у 2010 р. воно забезпечувало близько 20% реалізації). Як пояснюють самі гравці, сегмент домашнього обладнання зростає останніми роками багато в чому завдяки тому, що

Якщо первинний ринок деревообробного обладнання переживає не найкращі часи, то вторинний почав розвинутися інтенсивніше. Хоча, як стверджує Василь Хлуд, голова наглядової ради АТ “Маркетліс”, до кризи він перебував на початковому етапі формування. Нині ж уживаного обладнання продається чимало. За різними оцінками, частка “беушних” верстатів у структурі продажів зросла з 10% у 2008 р. до 30-35% у 2010 р. “І якщо раніше уживане обладнання в Україну імпортували, то тепер оператори...

Деякі оператори запевняють, що дороге обладнання зараз продати легше, ніж просте та дешеве. Лідери ринку деревообробки (виробники меблів, вікон, дверей), незважаючи ні на що продовжують, хай і не в таких обсягах, як до кризи, інвестувати в обладнання, чого не скажеш про дрібні та середні компанії, яким не до інвестицій. Лідери продовжують купувати верстати. Майже однаково скоротилися обсяги реалізації і простого дешевого, і високоточного дорогого обладнання". Крім того, багато операторів запевняють, що порівняно добре продається обладнання для ...

Причому, за даними Держкомстату, якщо з Італії та Польщі обладнання якось імпортується, то постачання з Піднебесної зійшли нанівець. Гравці ринку також зазначають, що з вересня 2008 р. помітно зменшилася кількість операторів, що активно працюють. "Багато компаній перестали рекламувати свою продукцію, брати участь у спеціалізованих виставках, відмовилися від складських та частини офісних приміщень, скоротили кількість співробітників" - каже пан Плеханов. За чутками, не найкращі часи переживають навіть порівняно великі гравці ринку деревообробного обладнання, зокрема деякі київські оператори. За словами Павла Колесникова, насамперед постраждали компанії, які продавали обладнання.

Як стверджують експерти, близько 93% українського ринку меблевого обладнання (у грошовому вираженні) зосереджено в руках імпортерів, а на місцевих виробників припадає близько 7%. Причому майже всі імпортери деревообробного обладнання, за рідкісними винятками, ввозять і обладнання для виробництва меблів. У цьому імпортують весь спектр устаткування, включаючи інструменти. Здебільшого обладнання в Україну надходить із Німеччини та Італії. Але з кожним роком зростають постачання з Китаю. Крім того, на вітчизняному ринку представлена ​​продукція із ...

Як стверджують експерти, 93% українського ринку деревообробного обладнання зосереджено в руках імпортерів, а на місцевих виробників припадає близько 7% усіх продажів. Причому з-за кордону, за словами фахівців, ввозиться весь спектр обладнання, включаючи інструменти. Хоча превалює на ринку саме вітчизняний інструмент (понад 70% продажів). Здебільшого обладнання в Україну ввозять із Німеччини та Італії. Збільшуються також обсяги продажів верстатів із Китаю та Тайваню. Крім того, на вітчизняному ринку представлено продукцію з Польщі, Чехії, Данії та інших країн. Серед лідерів ринку оператори називають таких імпортерів, як

Держстат малює зовсім райдужну картину: у 2010 р. споживання насосів та насосного обладнання в Україні збільшилося, порівняно з 2009 р., майже вдвічі, а за січень — травень 2011 р., порівняно з аналогічним періодом 2010 р., — у півтора рази. Оператори ринку пояснюють різницю між офіційними даними та власними оцінками сумлінністю митників, які взялися за “сірий” імпорт та протидіють контрабанді. Своїм зростанням ринок переважно зобов'язаний імпортної продукції. За даними Держстату, у 2010 р. порівняно з 2009 р. приріст імпорту склав 108,5%, причому близько 80% займає дешева китайська продукція. Тільки на окремих субринках вітчизняні виробники надають гідну конкуренцію закордонним гравцям. Зокрема, у сегменті побутових поливних насосів більше половини ринку займає

Як наслідок, за словами постачальників швейного обладнання, з усього можливого спектру техніки (промислові швейні та вишивальні машини, закрійкове обладнання, обладнання для вологої теплової обробки, петельні та ґудзикові машини тощо), зараз на український ринок надходить, у кращому разі , "Джентльменський набір" з недорогих універсальних швейних машин, та й на них попит вкрай нестабільний. Природно, що за таких умов постачальники швейної техніки сповнені песимізму — за період кризи на деяких великих вітчизняних легпромівських підприємствах скоротився обсяг виробництва (аж до повної зупинки фабрик). Зараз навіть при отриманні замовлень їм немає потреби докуповувати нову техніку. Адже швейні машини не належать до категорії швидкопсувних товарів і, як правило, служать

Найбільш капіталомісткий і найбільш рентабельний напрямок — з виготовлення в'язаного одягу. Заснування такого підприємства має на увазі наявність мінімум двох цехів — в'язального та швейного. Ціни на в'язальне обладнання стартують з EUR8–10 тис. Одна така машина здатна переробляти від півтонни до тонни сировини, чого цілком достатньо для невеликого підприємства, що випускає в середньому 1 тис. виробів на місяць. За словами Ірини Стрельченко, для стартової інвестиції в підприємство, профілем якого буде виробництво в'язаного одягу, EUR100 тис. більш ніж достатньо за умови, що нове підприємство працюватиме на вживаному обладнанні. Набагато дешевше організувати суто швейне виробництво: вартість однієї професійної машини, за словами Наталії Нікітіної, становить 4 тис. грн. Невеликій фабриці для створення рентабельного виробництва необхідно близько 15 одиниць техніки. Таким чином, інвестувавши приблизно $15–20 тис., залежно від регіону, можна відкрити міні-виробництво чи артіль. Починаючи бізнес з пошиття одягу, слід розуміти, що якщо підприємство обслуговуватиме не конкретних замовників, виробляючи, наприклад, корпоративну уніформу, а працюватиме на

У 2008 році легка промисловість впала на 3,4%, хоча у 2007 році її зростання становило 0,4%. Нині важко всім. Це підтверджує статистика: за перші п'ять місяців 2009 року в усіх підгалузі легкої промисловості спостерігається суттєвий спад. Так, на тлі 31,9% падіння всієї промисловості (за 5 місяців порівняно з аналогічним періодом 2008 року) легпром упав на 35,3%. Якщо проаналізувати всі товарні групи, то більш-менш задовільні показники протягом перших п'яти місяців 2009 року (порівняно з аналогічним періодом 2008 року) продемонстрували лише виробники суконь та сарафанів — 101,2% та виробники валіз, господарських сумок, саквояжів, чохлів. одягу, портфелів - 112,9%. Виробники взуття досягли за п'ять місяців лише 84,4% аналогічного торішнього показника. Виробники тканин з хімічних волокон — 77,8%, ватно-бавовняних товарів — 83,7%, панчішно-шкарпеткових — 89,8%, пальто, напівпальто — 82%, чоловічих штанів та бриджів — 81,9%, верхнього трикотажного одягу - 67,7%, чоловічих костюмів - 64,9%, жакетів, піджаків, джемперів - 58,3%, тканин вовняних - 60%, лляних - 0,6%, бавовняних - 50,7%, ворсових та махрових - 37 ,6%, светрів та блайзерів - 48,8%. У нас дуже мало виробляється льону. Україна конкурентоспроможна у світі переважно завдяки швейній галузі. Отже, загалом у всіх підгалузі легкої промисловості спостерігається стабільне падіння. Нагадаю, що у 2008 році 62,8% підприємств отримало прибуток

запевняє Тетяна Марченко, менеджер із продажу швейних машин у магазині "МегаМаркет". Крім того, на ціну може вплинути, як реалізовані додаткові функції, наприклад, режим виконання петель. Останній буває двох видів: петля-автомат (петля виконується автоматично за один прийом, при цьому машина сама розгортає тканину) та напівавтомат, коли необхідно перемикати режими вручну. За "автомат" доведеться доплатити, проте жінки, які часто займаються шиттям, запевняють, що якщо йдеться про одиничні вироби, то на "автоматі" можна заощадити. Хоча не дуже часто шиють, швидше за все, не заощаджують. У київських магазинах найчастіше можна знайти машинки, вартість яких - $110-400 і які стосуються електромеханічного типу, який вважається базовим для приватного використання (особистих потреб). Найдешевшою машинкою, знайденою автором у традиційних столичних магазинах, виявилася Brother JS-23 за 545 грн. (її ж в інтернет-магазині пропонують за 508 грн.). Такі машини виконують базові рядки і мають електронну педаль, від інтенсивності натискання яку залежить швидкість шиття. "Крім того, зручно, якщо є автоматичний заправник нитки - тоді не потрібно докладати зусиль для її заправки, особливо якщо зір неважливий", - радить Тетяна Марченко.

Зокрема, було наголошено, що у вітчизняну легку промисловість практично не інвестуються кошти. Якщо у 1990 році інвестиції в основний капітал становили 909 млн.грн., то у 2007 році цей показник зменшився у 15 разів, тоді як основне технологічне обладнання зношене на 70-80%. Також було порушено питання упорядкування ввезення на митну територію України одягу та інших виробів, які вже використовувалися. "Масове ввезення в Україну товарів групи "секонд хенд" має негативний вплив на внутрішній ринок і створює негативний імідж країни, - зазначалося в дискусії. Так, обсяги імпорту тільки товарів групи "секонд хенд" за 2007 рік перевищили майже в 4 рази обсяги вітчизняного виробництва одягу Коментуючи ситуацію, учасники зустрічі вказали на необхідність забезпечення галузі сировиною, матеріалами та технологічним обладнанням:

У цьому огляді наведено інформацію про ринок обладнання для легкої промисловості. Розглядаються тенденції у сегменті швейного обладнання, оператори ринку, ситуація у регіонах, ціни на продукцію, прогнози.

Наразі легка промисловість України налічує понад 10 тис. підприємств, з яких менше 1% перебуває у державній власності. Галузь складається з 17 підгалузей, має потужний виробничий потенціал, здатний виробляти широкий спектр товарів широкого вжитку та промислового призначення та сприяти підвищенню якості життя. У той самий час легка промисловість пов'язані з багатьма суміжними галузями і обслуговує весь господарський комплекс країни. Однак останні два роки виробництво продукції в галузі сповільнилося і приріст його становив лише 0,3%. Зумовлено це насамперед високою собівартістю вітчизняних товарів легкої промисловості, а також значною часткою імпортних товарів, що ввозяться за демпінговими цінами чи контрабандою. Так, за даними Мінпромполітики, минулого року українські підприємства легкої промисловості виготовили продукції на 2,7 млрд. грн., а лише легальний імпорт відповідних товарів становив 4,6 млрд. грн. Запропонована стратегія розвитку легкої промисловості передбачає максимальне використання потужностей підприємств усіх форм власності, оснащення їх сучасним обладнанням та впровадження високоефективних технологій, глибшу переробку власних сировинних ресурсів. Розроблена на цій основі Державна цільова програма розвитку легкої промисловості на період до 2011 року дозволить

За словами менеджера з продажу обладнання компанії Roland Group (ТМ Kreber), Артема Спаського щодо типів машин, найбільший попит мають однороторні машини з бензиновим або електричним двигуном з диметром диска 900 мм, і 1200 мм і т.зв. "пристінні" машини з бензиновим двигуном з діаметром диска 600 мм. На другому місці за популярністю стоять двороторні машини з бензиновим двигуном та діаметром диска 900 та 1200 мм. Незважаючи на велику продуктивність і більш високу якість підлог, що виробляються ними, досить висока ціна (в середньому близько 100 000 грн) є стримуючим фактором і відштовхує покупців. Екзотичні для ринку двороторні машини - гіганти з шириною поверхні, що затирається понад 2400 мм, на даний момент користуються.

Крім того, у більшості забудовників просто не вистачає коштів для придбання техніки. «Наприклад, вартість баштового крана може досягати $0,5-1 млн. і вище. Природно, що акумулювати подібні кошти в кризу практично нереально, а банки зараз не кредитують ці покупки», - розповів один із столичних забудовників. Розвитку оренди у цьому сегменті сприяє й те, що техніки сьогодні, на відміну докризового періоду, вистачає. «Дефіциту обладнання зараз немає, і ми можемо задовольнити всіх бажаючих», – розповідають у «Будмеханізації». За словами учасників ринку, за останні три роки пропозиція з оренди техніки зросла у рази. Багато в чому завдяки тому, що техніку пропонують не лише спеціалізовані компанії, які придбали її цілеспрямовано для здачі в оренду (включаючи лізингові компанії та банки), а й забудовники, які скоротили обсяги будівництва або проекти, що заморозили. Втім, виручених від здачі в оренду обладнання коштів будівельникам вистачає лише на його обслуговування, ще трохи залишається на обов'язкові платежі. Крім цього, на київський ринок почали активно виходити компанії із регіонів. «На ринку також з'явилися бізнесмени-посередники, які допомагають підібрати весь перелік обладнання та доставити його на будівельний майданчик. Причому їх розцінки