Порівняно з липнем 2012 р. виробництво цієї продукції у серпні знизилося на 2,1%. У січні-серпні цього року виробництво цієї продукції становило 557 млн. ум. шт., що на 13,1% нижче за показник за аналогічний минулорічний період. Крім того, за даними Держстату, виробництво блоків та цегли з цементу, штучного каменю та бетону в серпні 2012 р.
В Україні імпортні ПВХ-панелі почали продавати у 1994-1995 роках. У той же час було організовано і перші місцеві підприємства з виробництва пластикової вагонки. З того часу вітчизняні панелі повільно, але впевнено витісняють зарубіжну продукцію з українського ринку. Нові місцеві "гравці-виробники" запропонували споживачам дешевий, але цілком пристойний товар. Звичайно, імпортери теж не сиділи склавши руки. Одні пішли з українського панельного ринку освоювати інші ваги, інші — щоб утриматися, знизили ціни на свою продукцію, треті відкрили в Україні власні заводи. Обладнання одних виробників пластикової вагонки дозволяє робити 100-200 тис. кв. м на місяць, інших – від 10 тис. кв. м до 60 тис. кв. м. За останні два-три роки асортимент ПВХ-панелей, які пропонують вітчизняні підприємства, помітно розширився. В Україні виготовляють шовні та безшовні ПВХ-панелі шириною.
Причини ситуації лежать на поверхні. По-перше, український полівінілхлорид на 15-20% дешевший за закордонний. “Якщо 1 т ввізного ПВХ коштує 12-12,5 тис.грн., то вітчизняного – 10,5-10,6 тис.грн.”, – каже Юрій Волосніков, комерційний директор ТОВ “Полімерна компанія” (м.Київ; з 2010 р), що реалізує продукцію вітчизняного виробника. По-друге, немає мороку з розмитненням товару, ризиків валютних коливань, є можливість здійснювати постачання товару в більш короткі терміни, а також інші плюси. “У виробництві ПВХ-труб фірма використовує 50% українського суспензійного полівінілхлориду.
Щодо асортименту оператори зазначили, що якщо раніше основною стратегією була спеціалізація на певному вигляді утеплювача, то тепер виробники намагаються максимально розширити асортимент. Основний тренд – схильність покупців звертати увагу не лише на фізичні показники утеплювача, а й на екологічність. Все частіше споживачі ізоляції не лише приватного, а й житлового сектору цікавляться такими показниками, як відсутність шкідливих випарів та виділення пилу утеплювачем. Зміщення у бік екологічно чистих матеріалів в Україні невипадково - за даними операторів, близько 40% споживачів утеплювача для мансард - це ...
Більшість виробників бетонної бруківки відзначили, що торік попит на тротуарну плитку зріс приблизно на 10-15%. Однак, незважаючи на те, що всі виробники відзначили зростання обсягу українського ринку тротуарної плитки, більш-менш точно оцінити обсяг ринку, що розглядається, не взявся жоден із опитаних виробників. Як пояснили фахівці, вирахувати обсяг українського ринку бруківки практично нереально, оскільки більшість виробників орієнтовані на роботу виключно у своєму регіоні, і не мають жодного уявлення про те, яка ситуація склалася на інших регіональних ринках тротуарної плитки. Сьогодні у Києві працюють близько
Учасники ринку стверджують, що у 2010 р. обстановка на ньому дещо покращилася: споживання зросло на 5-7%, порівняно з 2009 р., збільшився експорт до Росії та Казахстану. Але якогось прориву в 2011 р. все ж таки не очікується. Принаймні до передкризового рівня споживання
Основними гравцями на українському ринку гіпсокартонних плит залишаються компанії Knauf, Lafarge та Saint-Gobain, перші дві з яких мають власні потужності в Україні. У групі основних гравців лідируючі позиції зберігаються за Knauf (два заводи в Україні загальною потужністю 90 млн. кв. м/рік), ринкова частка якої на сьогодні оцінюється експертами.
Проаналізувавши зменшення позицій на ринку в період кризи, компанія має намір побудувати власний завод в Україні, адже саме це дозволило Knauf не лише зберегти, але й збільшити обсяги виробництва цього ж періоду. Saint-Gobain активно готує площу під забудову заводу, вже куплені кар'єри в Івано-Франківській області, відповідно до плану, який озвучив Микола Троїцький, директор ТОВ “Сен-Гобен Будівельна Продукція Україна” наприкінці 2010 року, інвестувати у будівництво заводу з виробництва гіпсокартонових плит близько
Відомо, що погоду на гіпсокартонному ринку України роблять три гравці: Knauf, Lafarge та Saint-Gobain. Перші дві компанії володіють власними виробничими потужностями в Україні: Knauf - заводами в Києві та Соледарі (Донецька обл.) загальною виробничою потужністю 90 млн. кв.м продукції на рік, Lafarge - підприємством у м. Артемівську (Донецька обл.) потужністю 15 млн. кв. .м продукції на рік. У кризовий час наявність виробничих потужностей допомогла компанії Knauf зміцнити свої ринкові позиції: за оцінками експертів, їхня ринкова частка збільшилася з 68-70% до 80-82%. А ось Lafarge відчутних ринкових дивідендів її власний завод
На думку експертів, вартість гіпсокартону залежить від багатьох факторів – товщини панелі, додаткових характеристик гіпсокартонних листів (звичайний, вологостійкий, вогнестійкий) та від країни-виробника продукції (вітчизняні матеріали чи імпортні). Розглядаючи вартість, слід зазначити, що на ринку існує гнучка система знижок, що надаються покупцеві залежно від обсягів купівлі гіпсокартону. У той самий час можна спостерігати коливання вартості до 10% залежно від цінової політики фірми, реалізує гіпсокартонні листи. Саме тому, експерти не рекомендують говорити про
Ринок оздоблювальних матеріалів зазнав суттєвих трансформацій, які головним чином ґрунтувалися на пережитій кризі та змінах переваг споживачів. Криза, що почалася, змусила більшість споживачів оздоблювальних матеріалів економити, що призвело до збільшення споживаних товарів у сегменті економ-клас на 40% і зниження в сегменті преміум-товарів. Такий вимушений стрибок призвів до негативних результатів як споживачів, так виробників ЛКМ. Падіння попиту та скорочення продажів лакофарбових матеріалів у період 2008–2010 років. змусило виробників зменшити обсяги експорту продукції чи уповільнити темпи виробництва. Компанії із малим виробничим потенціалом повністю зупинили випуск своєї продукції. А такі компанії, як вітчизняний виробник "Лакма" та "Дніпропетровський лакофарбовий завод" взагалі припинили своє існування. Не сьогодні основними гравцями ринку ТКМ є:
Сьогодні ринок покрівельних матеріалів повільно, але впевнено набирає обертів після кризи. За перше півріччя 2011 р. споживання покрівельних листів збільшилось на 7 % порівняно з аналогічним періодом минулого року. Місткість ринку бітумних покрівельних листів за перше півріччя 2011 р. склала близько 2,4 млн м2. Минулого року показники ємності українського ринку скатних покрівель були такими: азбестоцементний шифер – 10 млн м2, металочерепиця – 4,5 млн м2 (при цьому елітна металочерепиця – 45 тис. м2), єврошифер – 1,6 млн м2, бітумна черепиця – 0 ,4 млн м2, керамічна та цементно-піщана черепиця – 1,4 млн м2. На думку Ольги Афоніної, заступника генерального директора ПрАТ «Ондулін Будівельні Матеріали», динаміка обсягів будівництва має досить вагомий вплив на зростання ринку покрівельних матеріалів. «Економічний кразис 2008 року найбільше позначився на будівельному сегменті. Лише у 2010 році будівельний ринок показав деяку позитивну динаміку, що можна пояснити
Новинки у галузі з'являються щорічно та основна заслуга у цьому дистриб'юторів та представництв іноземних компаній, які намагаються активно впроваджувати інновації в Україні. Вітчизняні виробники поки що відстають, займаючи позиції послідовників, обираючи низькі ціни та оптимальну стратегію, яка забезпечує можливість випускати товари, що вже прийняті ринком і добре себе зарекомендували, а не розробляти нові рішення для специфічних потреб галузі. Досвід іноземних виробників дозволяє розвиватися вітчизняній будівельній галузі в цілому та ринку бетонних підлог, зокрема. Але існує ще низка проблем та завдань, які необхідно вирішувати «на місцях». Саме вирішенню проблем локального значення і присвячена робота більшості дилерів і дистриб'юторів, які намагаються не так представляти інтереси одного конкретного іноземного виробника, скільки підібрати серед кількох торгових марок низку оптимальних продуктів, які ідеально підійдуть для об'єктивних умов роботи на ринку. Саме тому серед компаній широко поширена схема подання
Великі оператори ринку пропонують не лише покупку, а й лізинг, оренду опалубки, що часто буває фінансово обґрунтованим для котеджного будівництва. Галина Липовець констатує: провідні оператори ринку пропонують опалубку всіх видів в оренду на мінімальний термін від 14 днів. «Компанія повинна мати достатній висококваліфікований штат співробітників, які могли як оптимально розробити план опалубки, так і провести шеф-монтаж на будівельній ділянці. Додатковим плюсом при оренді опалубки є наявність у продавця/орендодавця ремонтної бази, тому що в цьому випадку пошкоджені в процесі оренди елементи опалубки доведеться не викуповувати, а лише оплачувати ремонт», – додала фахівець. На вітчизняному ринку працює велика кількість операторів, які займаються опалубкою. Залежно від особливостей діяльності їх можна поділити так:
Як і будь-який якісний продукт, сендвіч-панелі з якісним металом і утеплювачем, пожежні випробування, що пройшли, і мають відповідні висновки, за словами Володимира Заліщука, не можуть коштувати дешево, внаслідок того, що якісні складові самі по собі досить дорогі. «Тому при виборі панелей насамперед слід керуватись критеріями якості як самих складових, так і виробництва», – вважає фахівець. У ціновому діапазоні вартість 1 м2 сендвіч-панелі.
Кількість операторів ринку полімерних труб, що активно працюють у сегменті внутрішніх мереж, за словами самих гравців, не збільшилася, а навіть зменшилася. Деяким компаніям довелося піти, оскільки посилилася конкуренція. Є ймовірність, що турецькі та китайські виробники активно освоюватимуть український ринок. Не виключено, що ці країни захочуть збудувати в Україні заводи, тоді конкуренція ще більше посилиться. Ситуація у субсегменті зовнішніх мереж найбільш стабільна. Майже повністю (близько 95%) він займається українськими компаніями. Гравцями ринку зовнішніх мереж, які залишаються на лідируючих позиціях, варто зазначити.
Загальний річний приріст обсягів виробництва у галузі (труби зовнішніх мереж із поліетилену, полівінілхлориду і поліпропілену) характеризується ємною цифрою 1%, тобто. за минулий рік валовий обсяг випущених у країні труб практично залишився на рівні 2009 року, а порівняно з докризовим 2008 відставання становить 36%. Спостерігається суттєвий розрив між внутрішнім виробництвом труби їх внутрішнім споживанням (8%). Це пояснюється великим обсягом постачання ПЕ труб на експорт у 2009 році (майже 4000 т). 2010-го їх експорт ...
У 2011 році (9 місяців) імпорт незабарвленого поліетилену порівняно з дев'ятьма місяцями минулого року зменшився на 17 % та становить 5 931 т. Його частка у загальному обсязі імпорту – 22 %. Це є, безумовно, позитивним показником і говорить про те, що українські трубники починають менше використовувати у виробничому процесі незабарвлену псевдотрубну сировину. У 2010 році (9 місяців), прагнучи максимально знизити витрати на свою продукцію, багато наших виробників труб почали використовувати нетрубні марки поліетилену. Тоді в країну було імпортовано.
У цьому огляді ми розглянемо динаміку виробництва полімерних труб в Україні в цілому, не поділяючи їх за сировинною (ПЕ, ПВХ, ПП) та інженерною (зовнішні та внутрішні мережі) ознаками. За даними Мінстату України, обсяги виробництва за вісім місяців 2011 року в порівнянні з аналогічним періодом 2010 року збільшилися на 30 %. У 2011 році відбулися деякі зміни у розстановці сил серед компаній виробників полімерних труб. Якщо у 2009 та 2010 роках група лідерів галузі залишалася практично незмінною, то 2011-й рік.
Минулого року (порівняно з 2008 р.) обсяги реалізації полімерних труб в Україні скоротилися приблизно на 50% — до 25 тис. т, що значно посилило боротьбу учасників ринку за споживача. Виробники почали активно знижувати вартість своєї продукції. Насамперед рентабельність становила 15–20%, зараз вона дорівнює нулю, оскільки в гонитві за споживачем усі зменшують ціну товару. За останні два роки ціна на полімерні труби в нашій країні впала приблизно вдвічі, тому багато заводів почали економити на сировині. Існують два найбільш поширені способи скорочення витрат. Перший ...