Яхтовій різноманітності в Україні заважають відсутність культури споживання дорогого продукту та зайва присутність політики. 2007 року на українському ринку моторних яхт з'явилися корпоративні покупці. До цього часу, принаймні протягом останніх трьох років, подібного не було. Крім того, в Україні (о диво!) було зафіксовано випадки, коли дорогі моторні яхти повністю проходили митне "очищення" в Україні. Раніше, як неодноразово писалося, українські власники дорогих яхт, щоб мінімізувати витрати (мито на моторні яхти становить 32% від вартості), реєстрували свої судна під прапорами інших держав. Можна сміливо сказати, що у такому статуті в Україні існувало 99% моторних яхт.

Інтерес до нестандартних видів бізнесу в Україні невпинно зростає. Зараз, коли, здавалося б, "найреальніші" і прибуткові ніші зайняті, багато хто починає шукати щось особливе, і в цьому, як не дивно, процвітають. Одна з таких справ – спорудження яхт – набирає обертів у країні. І, як з'ясувалося, багато верфів розпочинали без стартового капіталу, організовувалися спонтанно і зі здоровою часткою авантюризму. З нуля підняти виробництво яхт - праця титанічна, але, як виявилося, цілком реальна. Так, "стартанути" може практично кожен умілий інженер або керівник, який досить добре знається на предметі, тобто. не тільки любить яхтинг, а й знає, що пощо.

Вартість прокату човна залежить від його технічних характеристик. Фахівці ділять яхти на два види: моторні та парусно-моторні. Білі моторні яхти називають дачами на воді через підвищену комфортність. У судна розміром від 9 м є надбудова та обов'язковий стандартний набір зручностей: кілька просторих кают, ізольований санвузол, зручний камбуз, сандек (місце для загоряння), широкий кормовий майданчик (для купання), холодильник, аудіотехніка. І найголовніша відмінність – величезний мотор, за допомогою якого можна мчати по воді зі швидкістю 80 км/год. Вартість таких яхт починається від 200 тисяч євро. А прокат-мінімум $300 за годину.

Що являє собою новий потужний аквабайк від ВКР, дізналися під час тест-драйву, що відбувся на озері Шаста, що у штаті Каліфорнія (США). Перед презентацією новітніх розробок представники компанії влаштували для журналістів своєрідне шоу. У невелику протоку один за одним на великій швидкості виходили катери і гідроцикли всього модельного ряду, виробленого компанією ВКР. А це близько двох десятків різних моделей. 255 та See-Doo RХТ-Х 255 - були представлені останніми: від своїх побратимів за модельним рядом їх легко "можна було відрізнити за кольором та дизайном спеціально розробленим під керівництвом Дениса Лапонтена, віце-президента ВКР з дизайну, у власному ательє ВКР, розташованому у канадському Валькурі.

Український катерно-яхтовий ринок насичений продукцією на 70%, причому сильного національного виробника немає. Бо українські кораблі, на жаль, поступаються іноземним. Здебільшого у дизайні. На жаль, дуже складно за кілька років надолужити той багаторічний досвід, який є в американців чи італійців. При цьому вартість вітчизняного продукту лише на 20% нижча за закордонні аналоги. Тому не дивно, що, купуючи катери та яхти, українці віддають перевагу іменитим іноземним брендам, особливо якщо йдеться про купівлю судна вартістю понад $40 тис. Хоча ринок у країні зародився на зорі нового тисячоліття, сьогодні у нас представлені всі провідні світові бренди.

В Україні навігаційні системи роблять лише перші кроки. Звідси висока їхня вартість - $350-800, а то й більше, залежно від типу монітора, програмного забезпечення та виробника. Найближчим часом, на думку операторів ринку, ціни зменшуватимуться. Системи, що продаються, умовно можна розділити на дві групи: використовують КПК або окремий пристрій, що вимагає монітора для виведення зображення. Щодо ефективності використання навігаційних систем в Україні існують суперечливі думки. Причини цьому різні, серед основних - відсутність докладних та достовірних карток, внаслідок чого розробники програмного забезпечення змушені доопрацьовувати наявні. Бурхливе зростання автомобільного парку, збільшення дальності та тривалості поїздок на автомобілі призвели до того, що конструктори телевізорів все частіше стали звертати увагу на легкові авто як на потенційний сегмент збуту своєї продукції. Каталізатором розвитку сегмента стала поява нових технологій: рідкокристалічні монітори дозволили зробити телевізор тонким. Прискорила процес та поява нових носіїв зображення – компакт-дисків.

Продаж автомобільної аудіотехніки падає. Щоб утриматися на ринку, виробники автозвукового обладнання переглядають виробничі програми і починають відмовлятися від дилерів. Обсяги продажу автомобільної аудіотехніки (саг audio) в Україні знижуються вже третій рік поспіль. Найгірші справи у секторі продажу головних пристроїв — автомагнітол та CD-ресиверів. Для багатопрофільних компаній, що просувають на українському ринку не стільки саг audio, скільки домашню та мобільну електроніку — JVC, Panasonic, Pioneer, Sony — це не є небезпечним. Але для виробників і дилерів, що спеціалізуються на car audio, таке падіння обсягів продажів може призвести до втрати ринку. Насамперед постраждають новачки: такі марки, як Prology, Ural, реанімований бренд Akai та ін. Ціни на продукцію відомих японських та європейських брендів та апаратуру нових гравців відрізняються незначно, а фактор престижу працює проти нових імен.

Чим популярніша модель авто серед викрадачів, тим якіснішою має бути сигналізація. Перераховувати торгові марки, під якими на українському ринку є автосигналізації, не має сенсу. Їх безліч. А моделей – і поготів. З країнами-виробниками дедалі простіше. Левова частка сигналізацій виробляються в Китаї або на Тайвані (хоча у фірм-власників зазвичай є американська прописка). Також досить популярними є російські системи. Європейські у нас зустрічаються нечасто, бо не можуть конкурувати у ціні з китайськими чи російськими. Сигналізації бувають з одностороннім, двостороннім зв'язком, дистанційним запуском та іммобілайзерами. Фахівці радять не обмежуватись лише сигналізацією. Все популярнішими стають комплекси, які включають риси і сигналізації, та іммобілайзера, а також передбачають різні варіанти «докомплектації», наприклад, GSM-пристрою.

Обсяг українського ринку протиугінних систем (з урахуванням послуг з їх встановлення) у 2005 р. експерти оцінюють не менш як $40 млн.