Сьогодні у хімчистки нова філософія, пов'язана з появою складних речей, у яких поєднані несумісні тканини, хутро, шкіра, пір'я, декор камінням, аплікацією, бісером. В Україні відкрився перший салон-хімчистка для догляду за ексклюзивними та делікатними речами. Його співробітники не мають права на помилку – надто унікальні речі, не дарма проект назвали "Оскар". Якщо плаття не піддається звичайному чищенню, його чистять вручну. Майстри можуть демонтувати необхідні аплікації чи частини костюма, а після чищення знову зібрати. Стовідсоткова гарантія видалення плям означає: дизайнери, що не виводяться, працюють в штаті, дизайнери закриють прикрасою або вишивкою. Таких унікальних фахівців у країні поки що дуже мало. Але їх і важко навчити – треба народитися з почуттям кольору, стилю, "хімічним" складом розуму.
Будівлям українських виставкових центрів (ВЦ) поки що далеко до архітектурних шедеврів. Власне, це лише кілька одноповерхових споруд. Їх будівельникам не до краси – головне, щоб центр відповідав міжнародним стандартам, міг залучити та задовольнити вітчизняних та зарубіжних клієнтів. Поки що їм це вдається – середня рентабельність виставкової нерухомості становить 25% завдяки активному зростанню виставкового бізнесу та, за словами гравців ринку, сегмент дуже перспективний. Тим часом, на сьогоднішній день кількість виставкових площ вже не може задовольнити потреби всіх орендарів, проте нові об'єкти не будуються. Вітчизняних девелоперів відлякують пов'язані з будівництвом ВЦ високі ризики та складності, які не в змозі "перекрити" навіть високу рентабельність.
Експонентам є де розвернутися на таких просторах – щороку в Європі проходить понад 10 тис. виставок, що відвідують близько 150 млн. людей. Але основу європейського виставкового бізнесу становить порівняно невелика кількість міжнародних виставок: 800 міжнародних заходів збирають 43 млн. відвідувачів та 430 тис. учасників. До найбільш популярних тематичних міжнародних виставок належать: промислові технології, текстиль та мода, відпочинок та спорт, продукти харчування, офісні товари та комунікації. Водночас найбільш популярні тематики "показів" регіонального значення – відпочинок та спорт, меблі, товари для здоров'я, будівництво, сільське господарство, а також універсальні виставки споживчих товарів.
Треба сказати, що найпопулярнішими є фінські сауни — на них припадає 80% усіх парних закладів України. А вся справа в тому, що люди хочуть високих температур та сухої пари. Крім того, їх найлегше організувати в міських умовах. Якщо для традиційної російської лазні потрібні справжня кам'яна піч, казан і вогонь, тут знадобиться електропіч. Вона забезпечує постійну температуру, а пара виникає при збризкуванні каменів водою. Хоча вологість можна наздогнати парогенератором. Задаєш будь-який температурний режим, і розумний пристрій його підтримуватиме. Любителі попаритися по-старому, звичайно, зможуть відшукати класичні лазні у когось на дачі. Але для бізнесу безпечнішим і гігієнічнішим є таки другий варіант. Не треба морочитися з установкою складних димарів, печі, думати про чадні гази та відкритий вогонь.
Про казуїстику у правовому регулюванні ліцензійних правил для надрокористувачів докладно писав у січні минулого року. Коротко нагадаємо, що історія розпочалася у 2004 р., коли у Законі про Держбюджет з'явилася стаття, яка зобов'язує продавати ліцензії на розвідку та розробку родовищ на аукціонах. При цьому згідно з вищевказаною нормою правила проведення аукціонів мали визначатися спеціальним законом. Таким чином, видача ліцензій на розробку та освоєння надр виводилася з-під дії Закону України "Про ліцензування". У тому ж 2004 р. уряд без жодних пояснень терміном на один рік ухвалив спеціальну постанову, якою визначив Порядок продажу та переоформлення ліцензій на надрокористування (далі цей Порядок затверджувався щорічно постановами Кабміну).
Мінерально-сировинна політика СРСР будувалася на принципі самозабезпечення та оптимального розвитку окремих комплексів видобутку корисних копалин. У результаті було створено технологічні ланцюжки, що дозволяли економічно використовувати мінерально-сировинні ресурси. Ліквідація СРСР призвела до часткового, а в більшості випадків, повного розпаду цих «ланцюжків», що завдало шкоди як добувачам, так і споживачам мінеральної сировини. На жаль, державні органи нових країн усунулися від управління дослідженням та використанням цих ресурсів, передавши майже всі права приватному сектору, тоді як у світі в руках держави знаходиться, наприклад, в Австралії 30-40%, Великобританії – 33-35, Канаді – 40 , США - 50-70, Японія - 75-80% національних природних ресурсів.
Лише $260 млн. інвестицій необхідно для нарощування видобутку урану в Україні. Гра коштує свічок: за прогнозами аналітиків, ціна на уран на світовому ринку наступного року подвоїться і перевищить $200 за 1 кг. Проте Україна ніяк не може знайти ці кошти. На початку грудня глава Мінпаливенерго заявив про можливу приватизацію уранодобувних підприємств. Кому може дістатися український уран, дещо раніше пояснив глава "Енергоатому". Росія та Україна активно обговорюють можливість залучення російських інвестицій у проекти з видобутку урану.
На території України можна знайти 96 видів корисних копалин, 70 із них — розробляти. Вугілля, нафта, газ, титан, залізні та марганцеві руди – лише основні види покладів. В українських надрах перебуває більша частина відомих на Землі копалин. За даними Державного фонду геології, вартість розвіданих корисних копалин у нашій країні становить $7,5 трлн. Для порівняння: вартість російських надр, згідно з інформацією Мінприроди Росії, лише вчетверо перевищує український показник. За 100 років експлуатації родовищ Кривбасу Україна отримала 6 млрд. тонн залізняку. Якщо порівнювати зі здобиччю в інших країнах з одного конкретного басейну, то це колосальні обсяги, що не мають світових аналогів.
Через п'ять місяців з початку року Мінприроди нарешті провело перший поточного року аукціон із продажу ліцензій на надрокористування. Міністерство запропонувало до продажу 37 ліцензій, проте інтерес у покупців викликали лише 18 спеціальних дозволів, ознайомлювальну документацію щодо яких викупили 22 компанії. А заявки на участь в аукціоні подали лише 19 претендентів. Як і в попередні роки більшість об'єктів було реалізовано за стартовою ціною, оскільки на них претендувало тільки по одній компанії. Ставки почали підвищуватися лише під час продажу двох не найперспективніших ліцензій, на які претендувало по дві структури. Інших протистоянь на більш «ласі шматочки» не вийшло. Аукціон став схожим на традиційні конкурентні торги, коли на продаж виставили ділянку родовища облицювального каменю чарнокіту. Внаслідок торгів більш ніж скромна ціна ділянки — 15,4 тис. грн. - Зросла до 200,4 тис. і дісталася компанії BlackSeaGranite, Lie.
Обсяги друку фотографій у столиці за перше півріччя 2006 р. порівняно з аналогічним періодом минулого року зменшились приблизно на 20%. Такий невтішний висновок учасників ринку фотопослуг. Всьому виною, на їхню думку, збільшення в Києві кількості власників цифрових фотоапаратів, які далеко не завжди виводять зображення на папір.
Вітчизняний ринок фотопослуг твердою ходою рухається у бік як європейських стандартів, а й ціноутворення. За останні 20 років український ринок фотопослуг зазнав кардинальних змін. За часів СРСР середньостатистичний громадянин відвідував фотоательє лише з особливих випадків: замовити весільну зйомку, зробити фото до сімейного альбому або "клацнутися" на документи.
Український ринок весільних послуг твердою ходою рухається у бік європейських та американських традицій. Це раніше нареченим просто пропонували підібрати тамаду, музиканта, фотооператора та автомобіль.
Досить важливими напрямами діяльності геологів у поточному році будуть розвиток наукових досліджень у сфері нафти та газу, підготовка методики та технології здійснення геофізичних робіт, насамперед із сейсморозвідки та геофізичних досліджень свердловин з метою створення об'ємних зображень середовища. Також значну увагу геологи приділятимуть науковому прогнозуванню нафтогазових покладів та розвитку технологій буріння у зв'язку з пошуком вуглеводнів, зокрема у складних гірничо-геологічних умовах, а також впровадженню технології буріння горизонтальних та інших свердловин на етапах пошуків та розвідки родовищ вуглеводнів.
Казуїстика з правовим регулюванням ліцензійних правил для надрокористувачів почалася ще в 2004 р. Тоді в Законі про Держбюджет -2004 з'явилася стаття, в якій було сказано, що ліцензії на розвідку та розробку родовищ повинні продаватися на аукціонах, а не видаватися в Держкомприроди, як це було раніше. Причому згідно з цією нормою Закону правила проведення цих аукціонів мали визначатися спеціальним законом. Таким чином, ліцензування надрокористувачів по суті виводилося з-під дії Закону про ліцензування. Більше того, так і не приступивши до розробки законопроекту про аукціони, у 2004 р. уряд, без будь-якого виразного правового пояснення, прийняв ухвалу, якою визначався.
Упродовж майже півроку галузь перебувала у повному хаосі. Колишній керівний орган – Державний комітет природних ресурсів України, до складу якого у вигляді департаменту входила і геологічна служба, було ліквідовано, а новий ще не було сформовано. У такій ситуації досягти вагомих успіхів роботи дуже складно, проте геологорозвідникам вдалося досягти непоганих результатів. Зокрема підприємства галузі виконали робіт на суму понад 161,33 млн. грн., що на 14,6% більше, ніж за відповідний період 2004 року, у тому числі за рахунок коштів з держбюджету - на суму понад 101,73 млн. грн. грн. (на 27% більше, ніж торік). І це при тому, що профінансовано геологорозвідувальні роботи було в обсязі близько 131,67 млн. грн.
Обсяг ринку послуг автоевакуаторів становить щонайменше $22 млн на рік. Однак поки що нікому не вдалося зірвати добрий куш на "переміщенні нерухомості". Пропозиція та якість сервісу явно не встигають за попитом на даний вид послуг, що зростає пропорційно автопарку країни на 25-35% на рік. В усьому виною - "сірість" основних гравців. Близько 80% автоевакуаторів — дрібні приватники, які створюють хаотичні "рухи" та ціновий демпінг.
Фахівці стверджують, що останнім часом столичний ринок хімчисток переживає небувалий підйом. Протягом останніх п'яти років цей сегмент зріс щонайменше вп'ятеро. Причому це не означає, що обсяги кожного оператора зменшилися. Таке активне розширення ринку пов'язано насамперед із підвищенням попиту на послуги хімчисток. За експертними оцінками він щорічно збільшується на 10%.
За даними "Укрсоюзсервісу", 2000 року в нашій країні працювало 256 хімчисток, з них 46 - у Києві. Нескладні підрахунки призводять до простого результату — у середньому послугами однієї хімчистки можуть скористатися трохи більше ніж 190 тис. громадян. Наприклад, у Мілані на 4 млн. жителів припадає 4 тис. хімчисток. Тому можна стверджувати, що ця ніша на ринку залишається досить вільною.