Більшості верстатобудівних підприємств України довелося змінювати профіль виробництва. Наприклад, Львівський завод фрезерних верстатів (ЛЗФЗ) наразі заробляє на виготовленні гідророзподільників для автомобільних кранів (це 60% продукції підприємства). А от верстатів він випускає не більше півтора десятка на рік, причому більшу частину цього обсягу становлять недорогі гравірувально-копіювальні верстати вартістю 13-15 тис. гривень. Справа в тому, що фрезерні верстати, що є профільним продуктом ЛЗФЗ, призначені саме для механічної обробки, що застосовується, зокрема, у станкобудуванні, а оборотних засобів на оновлення виробничих потужностей у верстатобудівних заводів.

Економісти прогнозують, що якщо темпи модернізації обладнання найближчим часом суттєво не прискоряться, то до 2005 р. близько 90% основних фондів машинобудівних підприємств будуть повністю зношеними. Вже сьогодні зношування верстатного парку вітчизняної промисловості перевищує 52%. 60-95% машин у заводських цехах старше 20-25 років. Фахівці вважають перспективним розвиток ринку модернізації обладнання. Поки промислові монстри з багатотисячними колективами зайняті зміцненням власних позицій на зовнішніх ринках, за задоволення попиту місцевих верстатників взялися невеликі інноваційні компанії, що пропонують капітальний ремонт металорізального обладнання всіх типів.

Обладнання для обробки дерева в Україні виробляють асоціація «Укрспецлісмаш» (16584) 000 «Астра»(2055), 000 «Говер» (8011) 000 «Ліс та К» (3834), ВАТ «Лесдеревмаш» (5065), ПП «Магр »(4248), 000 «Катран»(22110), ін. З розвалом СРСР ситуація не покращилася - швидше, навпаки Для розробки та постановки у виробництво будь-яких верстатів (в т. ч. і деревообробних) необхідні значні інвестиції, які у 90- х роках не давали ні держава, ні представники приватного капіталу. Не дають грошей і сьогодні. За відгуками операторів ринку, сьогодні не менше 95% продукції українських виробників купують малі приватні виробництва - майстерні, артілі та цехи, що виготовляють заготовки (дошка та брус) або готову продукцію поштучно (не серійно) та з великою часткою ручної праці. з'явилися лише

Проте сьогодні близько 80% продукції, що виробляється українськими "космічними" підприємствами, поставляється до Росії. Але у довгостроковій перспективі цей ринок є ненадійним. Москва планує до 2012 вийти на замкнутий цикл свого ракетного виробництва. Тому Україні необхідно співпрацювати не лише з Росією, а й активніше працювати в альянсах із західними агентствами. Але у серйозних спільних проектах із ЄС наша країна не бере участі. Для цього потрібно платити гроші. Вступний квиток до Європейської космічної асоціації коштує близько 10 млн. євро – гроші для держави некритичні. Натомість натомість Україна могла б отримати частку у реальному спільному проекті. Цього року Україною заплановано здійснити лише п'ять

Проте реалізація бразильського проекту постійно відкладалася. За українсько-бразильським договором 2002 р. перший український запуск мав відбутися не пізніше 30 листопада 2006 р. У 2004 р. час запуску перенесли на 2007 р., потім на 2009 р. Остання озвучена дата - 2010 р. ракети "Циклон-4", спроектовані конструкторським бюро "Південне". Це модифікація сімейства ракет "Циклон", створених на базі балістичної ракети Р-36 (за класифікацією НАТО – SS-9 Scarp). Також на базі балістичної ракети створено "Дніпро". Фактично, це РС-20 (SS-18 Satan). Унікальна конструкція має стартову масу 211 т, довжину 34 м, діаметр 3 м і здатна вивести на орбіту висотою 300-900 км космічний апарат або групу супутників масою до 3,7 т. Один запуск "Дніпра" коштує близько

У 2010 році на космічну програму планується виділити 200 млн. грн. за необхідних обсягів фінансування у 300 млн. грн. На утилізацію твердого ракетного палива мають спрямувати 270 млн. грн. за запитом 310-320 млн. грн. У 2008 р. із 253 млн. грн. на космічну програму перераховано 223 млн. грн. (90%), на утилізацію ракетного палива – 236 млн. грн. із 240 запланованих (98%). У 2009 р. за прогнозного показника фінансування космічної програми на рівні 272 млн. грн. у бюджеті передбачили лише 90 млн. грн. грн., із яких виділили 82 млн. грн. За програмою утилізації твердого ракетного палива із необхідних 374 млн. грн. у бюджеті 2009 р. передбачили

Проте за 9 місяців 2009 р. імпорт обладнання в Україну зменшився, за оцінками операторів, майже вчетверо, а частка імпортерів у структурі ринку скоротилася на 15 в.п. При цьому, як стверджують гравці ринку, ціни на закордонне обладнання та інструменти у доларовому еквіваленті залишилися на рівні минулого року, але стимулювати попит імпортери так і не змогли. В умовах вимушеної економії каменеобробники вважають за краще купувати уживане обладнання або ж віддають перевагу китайській продукції, дешевшій, ніж європейські аналоги. Той чи інший підхід оператори аргументують в такий спосіб. "Китайське обладнання (розпилювальні, камнекольні верстати) купують, коли не потрібна висока

Незважаючи на те, що в Україні попит на вироби з натурального каменю щороку збільшується на 20%, поки що не всі вітчизняні покупці готові платити від $50 за 1 кв. м плитки з вітчизняного граніту, якщо на ринку є китайська продукція, яка в кілька разів дешевша. А ось у країнах з жорсткішим кліматом, в яких продукція з Азії не витримує перепадів температур, український граніт стає найбільш затребуваним через вищі міцності. Українські граніти мають дві важливі переваги перед російськими: вони мають велику різноманітність кольорів і структур, а також більш високу якість. Тому минулого року попит на українську кам'яну продукцію, наприклад, у Росії збільшився на

В останні роки у роботі газотранспортної системи України виникли серйозні проблеми. Перша з них пов'язана з тим, що понад 70% ДПА із газотурбінним приводом вже практично виробили свій ресурс (100 тис. годин). У період з 2008-го по 2015 рік плановій заміні підлягають 204 ВМД: у 2008 році - 20, у 2009-му - 23, у 2010-му - 25, у 2011-му - 26, у 2012-му - 28, 2013-му – 29, у 2014-му – 26 та у 2015 році – 27 двигунів. Іншою проблемою є низька економічність (к.п.д.) застарілих ВМД, яка становить лише 18-25%. Сьогодні основні показники більшості експлуатованих ВМД нижчі від зарубіжних двигунів аналогічної потужності, які мають повний ресурс до 150 тис. годин і к.п.д. лише на рівні 34-38%. Вихід із ситуації полягає у якнайшвидшій розробці нового покоління українських газотурбінних двигунів, призначених для експлуатації на ГТС України. Найбільш важливими якостями таких ВМД у порядку ранжирування є

Україна посіла 14-те місце у світовому рейтингу експортерів озброєнь СІПРІ, або ту ж позицію, що й у 2008 р. з обсягом експорту $233 млн. Тим часом, у 2007 р., за уточненими даними СІПРІ, країна була на 7-му місці з обсягом $774 млн. Трійку лідерів світового рейтингу СІПРІ в 2009 р. очолили США з експортом $6,795 млрд., 2-е місце у РФ -$4,469 млрд., 3-є у Німеччини - $2,473 млрд. Показники експорту обсягом понад $1 млрд за підсумками 2009 р. також у Франції - $1,851 млрд., що посіла 4-ту позицію в рейтингу, і у Великобританії - $1,024 млрд. - 5-е місце. За підсумками 2005-2009 років. Україна вийшла на

Початкова вартість постачання 96 машин серії БТР-ЗЕ1 Guardian оцінена тайською пресою в $117,6 мпн. За масштабами цей контракт поступається лише аналогічним контрактом 2009 р. між Україною та Іраком. Багдаду протягом двох років має бути поставлено 336 бронетранспортерів класу БТР-4 Busefalus на $400 млн. Торік іракський контракт змусив українську бронетанкову промисловість рухатися. Але початок роботи розкрив проблеми, що давно накопичилися, зокрема

Офіційно це було зроблено за непридатними цінами - у 10-100 разів дешевше за нові аналоги. Наприклад, загальна вартість дев'яти проданих вертольотів Мі офіційно становила лише менше ніж $1,5 млн., тобто. кожен вертоліт продано приблизно за ціною нового автомобіля "Мерседес". Понад сто машин БТР офіційно продано ще дешевше – за 6,8 млн. грн., тобто. менш ніж за $1 млн. при середній ціні за одну машину менш ніж $10 тис. Наприклад, нові зразки російських БТР коштують близько $250 тис., американські аналоги (типу ASV Guardian) - до $700 тис. Не дивно, що навіть за існування тіньових схем , що подорожчали б/у-техніку, на неї існує значний попит у країнах Африки та Південно-Східної Азії. Основними покупцями виступили

Так склалося, що реалізація підйомного устаткування – ліфтів, ескалаторів, траволаторів – нерозривно пов'язані з будівництвом об'єктів житлового і комерційного призначення. Враховуючи, що будівництво таких об'єктів у 2010 році було більш ніж мізерним, попит на ліфтове обладнання теж був невисоким: за оцінками гравців, нижче на 50%, ніж у докризовий час. На даний час в Україні налічується 92 тис. ліфтів, з яких 45% повністю відпрацювали свій термін. У 2010 році до ліфтового господарства було направлено 68 млн.грн., на які було замінено 37 т, відремонтовано 870 ліфтів. У 2011 році на подібну мету виділяти кошти взагалі не планується. Хоча прем'єр-міністр України Микола Азаров запевняє, що наразі уряд розробляє спеціальні програми, щоб упродовж п'яти найближчих років вирішити проблему заміни ліфтів, які перебувають в аварійному стані…». У цьому огляді містяться найактуальніші тенденції розвитку ринку підйомних механізмів, коментарі, прогнози провідних експертів та інше.

Ситуація на ринку підйомного обладнання в Україні у 2009-му та 2010 роках суттєво відрізняється від картини попередніх років. Через кризу у сфері будівництва попит на ліфти у 2009 році порівняно з 2008-м упав більш ніж удвічі, а на ескалатори скоротився на 30%. На початку 2009 року ліфтові компанії жили за рахунок незавершених проектів, у другому півріччі ситуація почала стабілізуватись – будівельні компанії повернулися до роботи, почали з'являтися нові проекти. І все-таки поки що досить складно говорити про повноцінне становлення ринку в 2010 році. Тим більше, якщо згадати нещодавні невтішні прогнози, які передрікають, зокрема, що у 2010 році показники обсягу продажів будуть зіставні з 2003-2004 роком. Така регресія у сегменті підйомного устаткування пояснюється низкою зовнішніх чинників. Насамперед йдеться про фінансову нестабільність, відсутність допомоги кредитування та іпотечних програм. Фінансові можливості замовника суттєво скоротилися, що у свою чергу не могло не вплинути на рівень попиту. Говорячи про економічну історію ринку ліфтів та ескалаторів, слід зазначити, що динаміка розвитку сегмента простежується

За різними оцінками, у 2009 р. Україна "споживала" 0,8-1 тис. ліфтів, що більш ніж у 2 рази менше, ніж у 2008 р. У 2009 р., порівняно з 2008 р., обсяги продажу ліфтів у нашій компанії зменшилися на 34% у грошах і на 47% - у кількісному. При цьому оператор компанія виготовила стільки ж ліфтів, скільки і компанія "ОТІС", але своїх даних по структурі ринку не надала. Про ще більше зниження продажів говорять постачальники зарубіжної продукції. У 2009 р. імпорт ліфтів з країн ЄС та СНД до України зменшився у

У Києві функціонує 19,5 тис. ліфтів, з яких близько 7 тис. перевищили допустимий термін експлуатації. До 2009 р. на їхній ремонт виділялися гроші з міського бюджету за програмою "Твій дім, твій двір". Влітку 2008 р., на хвилі економічного підйому, ГУ житлового господарства КМДА навіть збиралося виділити у бюджеті 2009 р. 2,1 млрд грн. на повну заміну всіх зношених ліфтів, мотивуючи це тим, що жодна інша комунальна проблема не становить такої загрози життю людей. Але цим планам не судилося збутися. У бюджет минулого року на ці цілі було закладено лише 56 млн грн., яких вистачило лише на погашення колишніх боргів перед обслуговуючими організаціями. Цілком імовірно, що на фінансування програми "Твій дім, твій двір" у бюджеті-2010 взагалі не буде виділено жодної копійки. Мабуть, тому міська адміністрація підготувала проект рішення Київради, який рекомендує РДА перераховувати на ремонт та заміну витягів 50% надходжень від оренди та

Щодо ескалаторів, то тут можна досягти ще більшої економії. Так, стандартний ескалатор рухається весь час (якщо його не відключити) і з однаковою швидкістю. А ескалатор із системою підвійної (змінної) швидкості автоматично визначає, чи йде хтось на ньому в даний момент чи ні, і за відсутності пасажирів замедлює рух. Ескалатори із системою stop&go в останньому випадку взагалі зупиняються. Залежно від режиму експлуатації вони можуть заощаджувати до 80% електроенергії порівняно зі стандартними. Зрозуміло, що максимальний ефект ці ескалатори дають тоді, коли потік пасажирів невеликий або коли його інтенсивність коливається: після пікового навантаження на деяку годину потік людей припиняється. Такі режими експлуатації ескалаторів є у готелях, кінотеатрах (розташованих на верхніх поверхах ТРЦ) тощо. Натомість там, де потік людей постійний, ці ескалатори все одно працюватимуть майже весь час і суттєвої економії чекати не варто. Тим часом виробники ліфтів не зупиняються на досягнутому. Усі ширше впроваджуються ліфти без машинного відділення. У них зведені до мінімуму габарити приямки або оголовка шахти, а привід ліфта знаходиться у верхній частині шахти. У цьому випадку глибину приямку можна зменшити з традиційних 1300-1400 до 300-400 мм. Наприклад, модель Synergy, від компанії ThyssenKrupp Elevator-ліфт зі зменшеними габаритами приямка, і оголовок шахти (висота оголовка становить 2600 мм, що на

На сьогоднішній день у столиці їх налічується 6,421 тис., що становить близько третини всього ліфтового господарства міста. Але з огляду на те, що для їх відновлення необхідно близько 2 млрд грн., це є непідйомною сумою для місцевої скарбниці. 2009 р., за даними Головного управління житлового господарства КМДА, програма передбачала провести модернізацію або заміну 1,637 тис. витягів, для чого з міського бюджету необхідно виділити 470 млн грн. У головному ж фінансовому кошторисі Києва на нинішній рік ці цілі передбачено в 10 разів менше - 46,8 млн грн., яких може вистачити лише на покриття заборгованості перед підрядниками за роботи, проведені в 2008 р. При цьому мерія все одно залишиться винною ,7 млн. грн. за

Загальна кількість ліфтів в Україні –110 тис., з яких 21 тис. працюють у Києві. Для порівняння: в Іспанії, країні з населенням 40 млн. осіб, в експлуатації знаходиться 420 тис. ліфтів. Тобто європейські міста забезпечені уп'ятеро краще. Там усі будинки вище трьох поверхів мають бути обладнані ліфтами, середній час очікування яких не повинен перевищувати 15 секунд. На жаль, ліфти, встановлені в Україні, здебільшого не відповідають європейським стандартам. Свідченням є факт, що вітчизняні "машини" не експортуються за кордон, хіба що в країни СНД. 90% ліфтів у нашій країні мають кабіни з дощок, деревинно-стружкових плит, і у разі пожежі згоряють за 15 хвилин, що не дає пасажиру жодного шансу врятуватися. Внаслідок великої кількості автотранспорту на вулицях ліфтова аварійна служба не встигає приїхати швидко. Про те, що обладнання застаріле, експерти не втомлюються повторювати. Кількість ліфтів віком 25 років - майже

На цінову політику та динаміку зміни вартості на ринку підйомного обладнання впливає низка факторів, серед яких гравці ринку називають політичну та економічну нестабільність у країні, подорожчання енергоносіїв, металу тощо. Минулого року, за даними гравців ринку, вартість на ліфти та ескалатори деяких операторів збільшилася трохи на 5-7 %. Також зростання курсу євро впливає на конкуренцію та ринкову вартість обладнання, що постачається з Європи. Але загалом, ціни на ліфти та ескалатори дуже індивідуальні, оскільки кожен ліфт виготовляється під певний об'єкт і має унікальні доповнення. Також існують різні проблеми, з якими доводиться стикатися як виробникам, і імпортерам цієї продукції. Постачальники закордонного обладнання нарікають на проблему взаємодії з митними органами, які самостійно ухвалюють рішення про збільшення вартості ліфта чи ескалатора. До основних труднощів, що вплинули на ринок минулого року, можна віднести