Як стверджують експерти, 93% українського ринку деревообробного обладнання зосереджено в руках імпортерів, а на місцевих виробників припадає близько 7% усіх продажів. Причому з-за кордону, за словами фахівців, ввозиться весь спектр обладнання, включаючи інструменти. Хоча превалює на ринку саме вітчизняний інструмент (понад 70% продажів). Здебільшого обладнання в Україну ввозять із Німеччини та Італії. Збільшуються також обсяги продажів верстатів із Китаю та Тайваню. Крім того, на вітчизняному ринку представлено продукцію з Польщі, Чехії, Данії та інших країн. Серед лідерів ринку оператори називають таких імпортерів, як

Держстат малює зовсім райдужну картину: у 2010 р. споживання насосів та насосного обладнання в Україні збільшилося, порівняно з 2009 р., майже вдвічі, а за січень — травень 2011 р., порівняно з аналогічним періодом 2010 р., — у півтора рази. Оператори ринку пояснюють різницю між офіційними даними та власними оцінками сумлінністю митників, які взялися за “сірий” імпорт та протидіють контрабанді. Своїм зростанням ринок переважно зобов'язаний імпортної продукції. За даними Держстату, у 2010 р. порівняно з 2009 р. приріст імпорту склав 108,5%, причому близько 80% займає дешева китайська продукція. Тільки на окремих субринках вітчизняні виробники надають гідну конкуренцію закордонним гравцям. Зокрема, у сегменті побутових поливних насосів більше половини ринку займає

Як наслідок, за словами постачальників швейного обладнання, з усього можливого спектру техніки (промислові швейні та вишивальні машини, закрійкове обладнання, обладнання для вологої теплової обробки, петельні та ґудзикові машини тощо), зараз на український ринок надходить, у кращому разі , "Джентльменський набір" з недорогих універсальних швейних машин, та й на них попит вкрай нестабільний. Природно, що за таких умов постачальники швейної техніки сповнені песимізму — за період кризи на деяких великих вітчизняних легпромівських підприємствах скоротився обсяг виробництва (аж до повної зупинки фабрик). Зараз навіть при отриманні замовлень їм немає потреби докуповувати нову техніку. Адже швейні машини не належать до категорії швидкопсувних товарів і, як правило, служать

Найбільш капіталомісткий і найбільш рентабельний напрямок — з виготовлення в'язаного одягу. Заснування такого підприємства має на увазі наявність мінімум двох цехів — в'язального та швейного. Ціни на в'язальне обладнання стартують з EUR8–10 тис. Одна така машина здатна переробляти від півтонни до тонни сировини, чого цілком достатньо для невеликого підприємства, що випускає в середньому 1 тис. виробів на місяць. За словами Ірини Стрельченко, для стартової інвестиції в підприємство, профілем якого буде виробництво в'язаного одягу, EUR100 тис. більш ніж достатньо за умови, що нове підприємство працюватиме на вживаному обладнанні. Набагато дешевше організувати суто швейне виробництво: вартість однієї професійної машини, за словами Наталії Нікітіної, становить 4 тис. грн. Невеликій фабриці для створення рентабельного виробництва необхідно близько 15 одиниць техніки. Таким чином, інвестувавши приблизно $15–20 тис., залежно від регіону, можна відкрити міні-виробництво чи артіль. Починаючи бізнес з пошиття одягу, слід розуміти, що якщо підприємство обслуговуватиме не конкретних замовників, виробляючи, наприклад, корпоративну уніформу, а працюватиме на

У 2008 році легка промисловість впала на 3,4%, хоча у 2007 році її зростання становило 0,4%. Нині важко всім. Це підтверджує статистика: за перші п'ять місяців 2009 року в усіх підгалузі легкої промисловості спостерігається суттєвий спад. Так, на тлі 31,9% падіння всієї промисловості (за 5 місяців порівняно з аналогічним періодом 2008 року) легпром упав на 35,3%. Якщо проаналізувати всі товарні групи, то більш-менш задовільні показники протягом перших п'яти місяців 2009 року (порівняно з аналогічним періодом 2008 року) продемонстрували лише виробники суконь та сарафанів — 101,2% та виробники валіз, господарських сумок, саквояжів, чохлів. одягу, портфелів - 112,9%. Виробники взуття досягли за п'ять місяців лише 84,4% аналогічного торішнього показника. Виробники тканин з хімічних волокон — 77,8%, ватно-бавовняних товарів — 83,7%, панчішно-шкарпеткових — 89,8%, пальто, напівпальто — 82%, чоловічих штанів та бриджів — 81,9%, верхнього трикотажного одягу - 67,7%, чоловічих костюмів - 64,9%, жакетів, піджаків, джемперів - 58,3%, тканин вовняних - 60%, лляних - 0,6%, бавовняних - 50,7%, ворсових та махрових - 37 ,6%, светрів та блайзерів - 48,8%. У нас дуже мало виробляється льону. Україна конкурентоспроможна у світі переважно завдяки швейній галузі. Отже, загалом у всіх підгалузі легкої промисловості спостерігається стабільне падіння. Нагадаю, що у 2008 році 62,8% підприємств отримало прибуток

запевняє Тетяна Марченко, менеджер із продажу швейних машин у магазині "МегаМаркет". Крім того, на ціну може вплинути, як реалізовані додаткові функції, наприклад, режим виконання петель. Останній буває двох видів: петля-автомат (петля виконується автоматично за один прийом, при цьому машина сама розгортає тканину) та напівавтомат, коли необхідно перемикати режими вручну. За "автомат" доведеться доплатити, проте жінки, які часто займаються шиттям, запевняють, що якщо йдеться про одиничні вироби, то на "автоматі" можна заощадити. Хоча не дуже часто шиють, швидше за все, не заощаджують. У київських магазинах найчастіше можна знайти машинки, вартість яких - $110-400 і які стосуються електромеханічного типу, який вважається базовим для приватного використання (особистих потреб). Найдешевшою машинкою, знайденою автором у традиційних столичних магазинах, виявилася Brother JS-23 за 545 грн. (її ж в інтернет-магазині пропонують за 508 грн.). Такі машини виконують базові рядки і мають електронну педаль, від інтенсивності натискання яку залежить швидкість шиття. "Крім того, зручно, якщо є автоматичний заправник нитки - тоді не потрібно докладати зусиль для її заправки, особливо якщо зір неважливий", - радить Тетяна Марченко.

Зокрема, було наголошено, що у вітчизняну легку промисловість практично не інвестуються кошти. Якщо у 1990 році інвестиції в основний капітал становили 909 млн.грн., то у 2007 році цей показник зменшився у 15 разів, тоді як основне технологічне обладнання зношене на 70-80%. Також було порушено питання упорядкування ввезення на митну територію України одягу та інших виробів, які вже використовувалися. "Масове ввезення в Україну товарів групи "секонд хенд" має негативний вплив на внутрішній ринок і створює негативний імідж країни, - зазначалося в дискусії. Так, обсяги імпорту тільки товарів групи "секонд хенд" за 2007 рік перевищили майже в 4 рази обсяги вітчизняного виробництва одягу Коментуючи ситуацію, учасники зустрічі вказали на необхідність забезпечення галузі сировиною, матеріалами та технологічним обладнанням:

У цьому огляді наведено інформацію про ринок обладнання для легкої промисловості. Розглядаються тенденції у сегменті швейного обладнання, оператори ринку, ситуація у регіонах, ціни на продукцію, прогнози.

Наразі легка промисловість України налічує понад 10 тис. підприємств, з яких менше 1% перебуває у державній власності. Галузь складається з 17 підгалузей, має потужний виробничий потенціал, здатний виробляти широкий спектр товарів широкого вжитку та промислового призначення та сприяти підвищенню якості життя. У той самий час легка промисловість пов'язані з багатьма суміжними галузями і обслуговує весь господарський комплекс країни. Однак останні два роки виробництво продукції в галузі сповільнилося і приріст його становив лише 0,3%. Зумовлено це насамперед високою собівартістю вітчизняних товарів легкої промисловості, а також значною часткою імпортних товарів, що ввозяться за демпінговими цінами чи контрабандою. Так, за даними Мінпромполітики, минулого року українські підприємства легкої промисловості виготовили продукції на 2,7 млрд. грн., а лише легальний імпорт відповідних товарів становив 4,6 млрд. грн. Запропонована стратегія розвитку легкої промисловості передбачає максимальне використання потужностей підприємств усіх форм власності, оснащення їх сучасним обладнанням та впровадження високоефективних технологій, глибшу переробку власних сировинних ресурсів. Розроблена на цій основі Державна цільова програма розвитку легкої промисловості на період до 2011 року дозволить

За словами менеджера з продажу обладнання компанії Roland Group (ТМ Kreber), Артема Спаського щодо типів машин, найбільший попит мають однороторні машини з бензиновим або електричним двигуном з диметром диска 900 мм, і 1200 мм і т.зв. "пристінні" машини з бензиновим двигуном з діаметром диска 600 мм. На другому місці за популярністю стоять двороторні машини з бензиновим двигуном та діаметром диска 900 та 1200 мм. Незважаючи на велику продуктивність і більш високу якість підлог, що виробляються ними, досить висока ціна (в середньому близько 100 000 грн) є стримуючим фактором і відштовхує покупців. Екзотичні для ринку двороторні машини - гіганти з шириною поверхні, що затирається понад 2400 мм, на даний момент користуються.

Крім того, у більшості забудовників просто не вистачає коштів для придбання техніки. «Наприклад, вартість баштового крана може досягати $0,5-1 млн. і вище. Природно, що акумулювати подібні кошти в кризу практично нереально, а банки зараз не кредитують ці покупки», - розповів один із столичних забудовників. Розвитку оренди у цьому сегменті сприяє й те, що техніки сьогодні, на відміну докризового періоду, вистачає. «Дефіциту обладнання зараз немає, і ми можемо задовольнити всіх бажаючих», – розповідають у «Будмеханізації». За словами учасників ринку, за останні три роки пропозиція з оренди техніки зросла у рази. Багато в чому завдяки тому, що техніку пропонують не лише спеціалізовані компанії, які придбали її цілеспрямовано для здачі в оренду (включаючи лізингові компанії та банки), а й забудовники, які скоротили обсяги будівництва або проекти, що заморозили. Втім, виручених від здачі в оренду обладнання коштів будівельникам вистачає лише на його обслуговування, ще трохи залишається на обов'язкові платежі. Крім цього, на київський ринок почали активно виходити компанії із регіонів. «На ринку також з'явилися бізнесмени-посередники, які допомагають підібрати весь перелік обладнання та доставити його на будівельний майданчик. Причому їх розцінки

Тісто для пісочно-відсадних сортів печива можна готувати як у тістомісильних машинах різних конструкцій (Еscher, Effedue, Laser), так і в планетарних міксерах (StarMix, Еscher, Steno). Оскільки пісочне печиво за способом формування буває відсадним та виїмним, то для цієї стадії процесу використовують тістовідсадну машину та різання струною. Ці операції можуть бути виконані однією машині. Відсаджувальні машини ABM серії MUF (Італія) завдяки набору насадок призначені для виробництва широкого асортименту печива відсадного, крім того, вони можуть комплектуватися штампами для струнного різання. Машини фірми АВМ прості та зручні в обслуговуванні, дозволяють легко переходити з одного виду печива на інше та забезпечують продуктивність до

Головним критерієм вибору за наявності альтернатив є ціна. Покупці воліють дешевше обладнання, навіть якщо воно дає випічку найгіршої якості, і дуже неохоче переходять на дороге. Виняток становлять ті компанії, які вже використовують якісне дороге обладнання – купивши його вкотре, вони вже не хочуть купувати найгірше. Дороге обладнання має незаперечні переваги. Наприклад, пароконвектомати Convotherm (Німеччина) дозволяють пекти вироби в закритому обсязі, де створюється підвищений тиск. Це скорочує втрату вологи та зменшує температуру випічки – до 140°С проти 165°С у звичайних пароконвектоматів, а також скорочує час випічки та знижує упікання на 15-25%. Має значення і вентиляція – у дорогого пароконвектомату повітря рухається поступово, що покращує якість. Однак за все це треба платити – ціна конвектомату Convotherm приблизно вдвічі вища порівняно з

В результаті аналізу вдалося, зокрема, з'ясувати, що якщо середня цифра зростання ринку порівняно з 2010 роком склала 9%, то, скажімо, однофазні ДДУ малої потужності (в т.ч. для побутового застосування) показали збільшення на 15-20 %, досягаючи максимальних значень систем потужністю 5-20 кВА. Середній сегмент зріс на 8-10%, старший - додав 5-7% порівняно з 2010 роком. Зазначимо, що йдеться лише про фінансові показники, кількісні оцінки продажів у цьому дослідженні відсутні. Загальний обсяг українського ринку ДДУ, за нашими оцінками, отриманими вищевикладеним чином, становить $36 млн. Значний вплив на зростання ринку ДДУ у 2011 році надали процеси, пов'язані з підготовкою до Євро-2012 (це, перш за все, рішення середньої та високої потужності ). Проте вже в другій половині року це джерело проектів практично вичерпалося. Також деяке пожвавлення внесли проекти для великих та середніх за розміром ЦОД, введених в експлуатацію у 2011 році. Були відзначені проекти у сфері

За підсумками II кварталу чистий прибуток підприємств галузі досяг 11,3 млн. дол. при плані 1,8 мільйона. До бюджетів усіх рівнів виплачено близько 19 мільйонів доларів. Середньомісячна заробітна плата з початку року збільшилась на 14%. З початку року підготовлено проекти документів для підвищення ефективності космічної діяльності, прийнято зміни бюджетного кодексу щодо надання гарантій на залучення кредиту з метою забезпечення подальшого виконання проекту "Циклон-4", підготовку до запуску за програмою "Дніпро" космічного апарату "Січ-2", розвиток російсько-української співпраці (підготовка проекту програми

Більшості верстатобудівних підприємств України довелося змінювати профіль виробництва. Наприклад, Львівський завод фрезерних верстатів (ЛЗФЗ) наразі заробляє на виготовленні гідророзподільників для автомобільних кранів (це 60% продукції підприємства). А от верстатів він випускає не більше півтора десятка на рік, причому більшу частину цього обсягу становлять недорогі гравірувально-копіювальні верстати вартістю 13-15 тис. гривень. Справа в тому, що фрезерні верстати, що є профільним продуктом ЛЗФЗ, призначені саме для механічної обробки, що застосовується, зокрема, у станкобудуванні, а оборотних засобів на оновлення виробничих потужностей у верстатобудівних заводів.

Економісти прогнозують, що якщо темпи модернізації обладнання найближчим часом суттєво не прискоряться, то до 2005 р. близько 90% основних фондів машинобудівних підприємств будуть повністю зношеними. Вже сьогодні зношування верстатного парку вітчизняної промисловості перевищує 52%. 60-95% машин у заводських цехах старше 20-25 років. Фахівці вважають перспективним розвиток ринку модернізації обладнання. Поки промислові монстри з багатотисячними колективами зайняті зміцненням власних позицій на зовнішніх ринках, за задоволення попиту місцевих верстатників взялися невеликі інноваційні компанії, що пропонують капітальний ремонт металорізального обладнання всіх типів.

Обладнання для обробки дерева в Україні виробляють асоціація «Укрспецлісмаш» (16584) 000 «Астра»(2055), 000 «Говер» (8011) 000 «Ліс та К» (3834), ВАТ «Лесдеревмаш» (5065), ПП «Магр »(4248), 000 «Катран»(22110), ін. З розвалом СРСР ситуація не покращилася - швидше, навпаки Для розробки та постановки у виробництво будь-яких верстатів (в т. ч. і деревообробних) необхідні значні інвестиції, які у 90- х роках не давали ні держава, ні представники приватного капіталу. Не дають грошей і сьогодні. За відгуками операторів ринку, сьогодні не менше 95% продукції українських виробників купують малі приватні виробництва - майстерні, артілі та цехи, що виготовляють заготовки (дошка та брус) або готову продукцію поштучно (не серійно) та з великою часткою ручної праці. з'явилися лише

Проте сьогодні близько 80% продукції, що виробляється українськими "космічними" підприємствами, поставляється до Росії. Але у довгостроковій перспективі цей ринок є ненадійним. Москва планує до 2012 вийти на замкнутий цикл свого ракетного виробництва. Тому Україні необхідно співпрацювати не лише з Росією, а й активніше працювати в альянсах із західними агентствами. Але у серйозних спільних проектах із ЄС наша країна не бере участі. Для цього потрібно платити гроші. Вступний квиток до Європейської космічної асоціації коштує близько 10 млн. євро – гроші для держави некритичні. Натомість натомість Україна могла б отримати частку у реальному спільному проекті. Цього року Україною заплановано здійснити лише п'ять

Проте реалізація бразильського проекту постійно відкладалася. За українсько-бразильським договором 2002 р. перший український запуск мав відбутися не пізніше 30 листопада 2006 р. У 2004 р. час запуску перенесли на 2007 р., потім на 2009 р. Остання озвучена дата - 2010 р. ракети "Циклон-4", спроектовані конструкторським бюро "Південне". Це модифікація сімейства ракет "Циклон", створених на базі балістичної ракети Р-36 (за класифікацією НАТО – SS-9 Scarp). Також на базі балістичної ракети створено "Дніпро". Фактично, це РС-20 (SS-18 Satan). Унікальна конструкція має стартову масу 211 т, довжину 34 м, діаметр 3 м і здатна вивести на орбіту висотою 300-900 км космічний апарат або групу супутників масою до 3,7 т. Один запуск "Дніпра" коштує близько