Ринок тиссю в Україні розвивається досить динамічно. На полицях супермаркетів поряд зі світовими брендами ми можемо бачити вітчизняну продукцію, яка не поступається за якістю та зовнішнім виглядом. Наші тиссевики навчилися робити туалетний папір: забарвлений у масі, ароматизований, перфорований, за технологією point-to-point і т. д. І не збираються зупинятися на досягнутому.
Сьогодні український ринок вологих серветок активно формується, кількість гравців щороку зростає. Якщо спочатку ми могли спостерігати виникнення невеликих підприємств, то сьогодні ринок серйозно розширився, і на ньому працює чимало великих сучасних виробництв. За останні кілька років українські виробники змогли серйозно потіснити імпортну продукцію у пропозиції серветок у недорогій ціновій категорії.
Фахівці центру незалежних споживчих експертиз "Тест" перевіряли якість представлених на нашому ринку пакетів для сміття. Вивчалися 16 марок пакетів для сміття самого ходового розміру – 35 л – вони якраз добре підходять для відер у 10-12 л (виняток склали 30-літрові пакети "Гемопласт" та ароматизовані 40-літрові фірми Nicols, оскільки у цих виробників 35-літрових) пакетів не виявилося). Крім цього, вивчалася якість великих пакетів місткістю 120 л ("Умка", ОІІ та Stella pack) та 160 л ("Чисто", domi, "Добра господарочка", "Помічниця", FBI та "Дрібниці життя"). Одна марка Nortex представлена 100-літровим варіантом (такі обсяги дуже потрібні для будівельного сміття).
Ринок household сформувався до 2000 року. Саме тоді українські виробники вийшли на ринок із доступними цінами, які одночасно витіснили з ринку закордонні торгові марки, які стали неконкурентно-здатними за ціною. Перший український бренд госптоварів мав назву "Сучасний дім", створений компанією "Ергопак". Згодом ми від нього відмовилися, - каже Андрій Осипов, генеральний директор компанії "Ергопак". Через те, що спочатку була допущена помилка у брендуванні, він надто неоднозначно сприймався споживачами - асоціювався з будівельними матеріалами, наприклад. Виробники змогли запропонувати такий самий якісний товар у рази дешевше. З цього моменту можна розпочинати звіт про появу в Україні повноцінного ринку HouseHold, доступного буквально всім категоріям українців. На даний момент, сучасними господарськими товарами мало користуються лише люди похилого віку, стереотипи щодо догляду за будинком яких склалися за часів, коли кожна ганчірочка була на рахунку.
Однак найбільш привабливий клієнт - аж ніяк не слабка стать, а розпорядники бюджетних коштів: у квітні-травні ковдри та подушки масово закуповують медичні установи, залізниця, санаторії, готелі. Ну а якщо згадати, що країна готується до напливу туристів на чемпіонат з футболу Євро-2012, вимальовуються дуже непогані перспективи для освоєння прибуткової ніші. І, що важливо для українських підприємців, пошиття ковдр та подушок – один із тих рідкісних сегментів, де їм не варто побоюватися конкуренції з боку китайських виробників. Товар дуже об'ємний – це одна причина, через яку експорт готових виробів невигідний. А друге – у нас найякісніший пух. Ту подушку та ковдру, які зробить український виробник із місцевої сировини, ідеально її помив, китаєць довезти не в змозі.
Минулого року обсяг реалізованих послуг столичного водоканалу зменшився на 2,5%. У грошовому вимірі це 8,6 млн. грн. Фахівці підприємства пояснюють це тим, що житлово-експлуатаційні організації розпочали розрахунки з населенням за фактично спожиті послуги з водопостачання та водовідведення, тобто. за показаннями будинкових приладів обліку води. Це стало можливим тому, що у 2005 р. «Київводоканал» прискорив реалізацію програми встановлення в житлових будинках приладів обліку холодної води. Лише у другому півріччі минулого року було змонтовано 2780 лічильників. На початку січня цього року «Київводоканал» завершив програму встановлення загальнобудинкових лічильників у багатоповерхових будинках, яких у столиці налічується близько 11 тис. Це дало змогу забезпечити практично 100% облік споживання холодної води киянами. Через мізерне фінансування ще 3-4 роки тому на місяць монтували півсотні лічильників. Швидкі темпи встановлення лічильників на даний час стали можливими завдяки тому, що у травні 2004 р. за розпорядженням КМДА було створено спеціальний фонд, в якому і накопичувалися відповідні кошти. Щомісяця «Київводоканал» відраховує 6,8 % коштів, отриманих від житлово-експлуатаційних організацій за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення до цього фонду. Починаючи з березня 2004 р. на придбання лічильників матеріалів для їх монтажу витрачено 7810,2 тис. грн. А всього на рахунок спецфонду надійшло понад 13 млн. грн. Таким чином, у найближчій перспективі роботу по відновленню «парку» будинкових лічильників «Київводоканал» не припинить.
В Україні фахівці газової галузі часто стикаються з неправомірним розподілом приладів обліку витрати газу на промислові та побутові. Умовно у нас у країні лічильники з вимірюваною витратою газу до 10 куб. м/год відносять до побутових, а з витратою газу понад 10 куб. м/год - до промислових, хоча такий поділ не витримує жодної критики. Наприклад, побутовий лічильник газу із витратою 2,5 куб. м/год може бути встановлений у цеху приватної фірми і по суті бути промисловим, а промисловий з витратою 25 куб. м/год може бути встановлений у великому багатоквартирному житловому будинку та тому вважатися побутовим. Оскільки первинним призначенням всіх лічильників є стабільний за точністю вимірювання і достовірне відображення даних про витрату газу, то навіть поверхневий аналіз дозволяє показати, що насправді лічильники необхідно розділяти за характером споживання газу, що вимірювається, а саме - по тому діапазону, в якому змінюються значення витрати газу одиницю часу в конкретного пользователя. І лише в рамках такого підходу можна оцінити якісні показники та реальні переваги кожної моделі – при порівнянні їх можливостей у конкретної групи споживачів, але ніяк не за формою власності чи діяльності, в рамках якої власником застосовуватиметься прилад. Використання в запропонованому огляді характеристик побутові та промислові по відношенню до газових лічильників - не більше ніж данина традиції.
Природні ресурси, якими користується людство, далеко не нескінченні і не такі дешеві, як нам здається. Для того, щоб обиватель це зрозумів, його потрібно привчити до економічної та дбайливої витрати цих ресурсів. Адже, заощаджуючи газ, воду і тепло, людина може суттєво економити і свої кровні гроші, та ще й принесе чималу користь людству. А економія, як відомо, починається з рахунку. Практика показує, що при використанні води тільки з побутовою метою реальна витрата значно нижча, ніж встановлена на одного мешканця. Для такої мети і був придуманий такий широко відомий прилад, як лічильник або, говорячи мовою професіоналів, витратомір, що дозволяє завжди бути в курсі, скільки того чи іншого ресурсу використано і, відповідно, потрібно заплатити.