Сьогодні зоною особливої уваги експерти називають торгівлю будматеріалами. Невипадково у цьому сегменті прогнозується суттєве збільшення кількості будівельних супермаркетів. Так, найближчим часом очікується відкриття ще одного "Епіцентру", "Нової Лінії" у Києві та "Слону" у Харкові. Українські інвестори, з одного боку, поспішають "застовбити" місце на ринку до приходу потужних західних мереж, а з іншого боку - намагаються випередити своїх місцевих колег. Причому роблять це переважно вибираючи з двох форматів: DIY або Professional.
Сьогодні будівництво басейнів – перспективний напрямок у вітчизняному будівництві, тим більше, що жорсткої конкуренції поки немає, а попит на них однозначно існує.
Ринок дверної та віконної фурнітури росте із завидною постійністю. Однак закордонні виробники ще не розглядають Україну всерйоз - за їхніми мірками, обсяги продажу замалі. За оцінками операторів, 2003 р. обсяг продажу дверної і віконної фурнітури збільшився щонайменше ніж 40-45% (дверна фурнітура - 30-35%, віконна - 40- 50%). Місткість ринку - близько $55-60 млн. Продовжує збільшуватися частка продажів середньої за ціною (надійної та функціональної) дверної фурнітури. Торговці прогнозують, що у найближчі три-чотири роки ця тенденція збережеться. Ринок вимагає наявності на складі великих запасів, а заводи після введення євро підвищили ціни на вироби на 10-15%, збільшилася плата за оренду складів. Частка продажів ручок дверей становить близько 75% всього обсягу реалізації дверної фурнітури.
Український ринок зварювальних матеріалів застиг на одному рівні: ні 2002 р., ні 2003 р. суттєвих змін не відбулося, не було ні різких сплесків чи спадів обсягів виробництва, ні рішучих стартів компаній-новачків.
Все частіше постачальники відмовляються від порочної практики придбання дешевих приладів, розуміючи, що орієнтуватися потрібно на вартість пробитих отворів, забитих дюбелів, відшліфованих метрів деревини... При великих обсягах робіт і додаткових витрат на позаплановий ремонт перевантаженого інструменту або купівлю нового замість " вимушених простоях у роботі та проблемах з її якістю вигідніше, виявляється, набувати високотехнологічного, професійного електроінструменту.
Зварювальні матеріали - це електроди, дріт та флюси, що використовуються при зварюванні та паянні металевих деталей та конструкцій та наплавленні на них покриттів. Найпопулярніший в Україні вид зварювання - ручне дугове, відповідно, найзатребуваніший зварювальний матеріал - електроди, за допомогою яких і здійснюється це ручне дугове зварювання. Згідно з розрахунками ТОВ "Арксел" (м.Донецьк, виробництво зварювальних матеріалів), структура споживання зварювальних матеріалів у натуральному вираженні виглядає таким чином: 80% припадає на електроди, 10% - зварювальні флюси, 8% - суцільні зварювальні дроти, 2% - порошкові дроту. До речі, у розвинених країнах частка електродів – лише 20-50%.
2002 року, за даними департаменту легкої, меблевої та деревообробної промисловості Мінпромполітики, виробництво ДСП зросло майже на 45%, зокрема, ламінованої та каптованої - на 70%. Такий стрімкий розвиток вітчизняної плитної галузі значною мірою пояснюється приходом до неї іноземних інвесторів. Завдяки їм, як очікується, найближчими роками нарешті буде задоволено попит внутрішнього ринку, який поки що перевищує можливості вітчизняних виробників. Наразі, з початком сезону пікових продажів (вересень-жовтень) найбільші виробники та імпортери зазначають, що повністю попит задовольнити не можуть.
Активно скасування ввізного мита на ДСП, що лобіюється, може стимулювати або погубити відразу два українські ринки. Обидва прогнози мають масу аргументів "за" та "проти". Залишається лише визначити, які з них переважать. Деревностружкова плита (ДСП) – це основний матеріал, що використовується при виготовленні меблів. У структурі витрат великих меблевих підприємств витрати на ДСП становлять приблизно 20-30%. Крім якості самої плити, важливу роль при виборі виробника ДСП відіграє наявність широкого асортименту товщин і декорів, що надаються. Донедавна українські виробники ДСП не могли забезпечити виконання цих умов на достатньому рівні, і тому українські меблярі здебільшого використовували імпортні ДСП.
На українському ринку пропонуються басейни та технології їх виробництва багатьох закордонних виробників — MTS, Jean Desjoyaux, Krulland, Unipool, Dinotec, Hydroswim, Astral, Benke та ін. Але споживачам доводиться мати справу з вітчизняними будівельними компаніями, які закуповують та встановлюють імпортне обладнання. Найкраще, коли цілий комплекс «басейнових» проблем вирішує один підрядник.