Ринок дверної та віконної фурнітури росте із завидною постійністю. Однак закордонні виробники ще не розглядають Україну всерйоз - за їхніми мірками, обсяги продажу замалі. За оцінками операторів, 2003 р. обсяг продажу дверної і віконної фурнітури збільшився щонайменше ніж 40-45% (дверна фурнітура - 30-35%, віконна - 40- 50%). Місткість ринку - близько $55-60 млн. Продовжує збільшуватися частка продажів середньої за ціною (надійної та функціональної) дверної фурнітури. Торговці прогнозують, що у найближчі три-чотири роки ця тенденція збережеться. Ринок вимагає наявності на складі великих запасів, а заводи після введення євро підвищили ціни на вироби на 10-15%, збільшилася плата за оренду складів. Частка продажів ручок дверей становить близько 75% всього обсягу реалізації дверної фурнітури.

На українському ринку представлений широкий асортимент плівкових підпокрівельних матеріалів. Розрізняються вони за призначенням та технологією виробництва. За призначенням підпокрівельні плівки поділяються на гідроізоляційні та пароізоляційні. Основна функція гідроізоляційних матеріалів полягає у захисті теплоізоляційного шару покрівельного "пирога" від можливого влучення в нього зовнішньої вологи. Тому гідроізоляційні плівки застосовуються, як правило, при влаштуванні скатних покрівель з штучним або листовим покриттям (усі види черепиці, металеві покрівлі, шифер і т.д.). На українському ринку гідроізоляційні плівки представлені матеріалами "Гідробар'єр Д110", "Екобар'єр", "Антиконденсат", "Ютафол Д" (Juta, Чехія), "Ізоспан" (Росія), Delta (Dorken GmbH & Co.KG, Німеччина), " Lenko ML 110", "Lenko MSL 98", "Lenko ML Classic" (Marma Polskie Folie, Польща), Strotex 110 (Folia-rex, Польща) та ін.

Дефіцит будівельної плівки виник через підвищений попит із боку споживачів. Зокрема, Вадим Богацький, керівник напряму з паро- та гідроізоляційних матеріалів компанії "ТПК", каже, що "компанія розраховувала на збільшення обсягів продажу будівельної плівки в 2005 р. на 35%. А вийшло, що обсяги продажів зросли на 55-60 %”. До такого повороту подій компанія Juta була готова. І це незважаючи на зниження темпів зростання будівництва в Україні загалом та темпів зростання продажів інших будівельних матеріалів для покрівлі та фасадів у 2005 р. Факт збільшення попиту на підпокрівельну плівку фахівці пояснюють тим, що, по-перше, спрацювало правило відкладеного попиту. Покрівельні роботи, намічені, наприклад, на літо 2005 року, з різних економічних та політичних причин було перенесено на осінь. По-друге, зросла кількість споживачів, які хочуть покрити дах за всіма будівельними нормами та правилами.

На думку фахівців, перспективи українського ринку зварювального обладнання та матеріалів виглядають дуже привабливо – до 2011 р. його ємність має подвоїтися. На вітчизняному ринку представлений широкий асортимент традиційного електрозварювального обладнання: трансформатори, випрямлячі, напівавтомати, установки для аргонодугового зварювання, зварювальні агрегати. Є й обладнання, яке є сучасним видом електрозварювальної техніки на базі високочастотних перетворювачів, - інвертори. Переваги традиційного та інверторного обладнання поєднують чопери - вони складаються з класичного трансформаторного перетворювача, основного силового вузла та електронних модулів (інверторів) європейських виробників.

Усі виробники електродовиготовляючого обладнання країн СНД працюють у вкрай жорстких цінових умовах, реалізуючи свої розробки за ціною, яка знаходиться на межі собівартості. Через складнощі з фінансуванням нових розробок обладнання та вимушеної необхідності економити на конструкційних матеріалах може відбутися різке якісне відставання наших розробок від західних аналогів. Такий стан справ може призвести до того, що в майбутньому виробники електродів СНД будуть змушені закуповувати обладнання у «далекому зарубіжжі» за цінами, що на порядки перевищують нинішню вартість вітчизняних машин.

На ринку зварювальних матеріалів СНД пропозиція перевищує попит і у "традиційних", і у високотехнологічних сегментах. Але проблеми із сировинним забезпеченням та зростаюча кількість дрібних "хобі" - конкурентів урізають можливості великих внутрішніх виробників, відкриваючи ринок імпорту Станом на 2005 р. структура виробництва зварювальних матеріалів у СНД така. У загальному обсязі випуску 77,5% припадає на російські підприємства, 17,5% - на Україну та 5% - на решту країн Співдружності. При цьому можна говорити про загальне збереження рівня виробництва електродів малого та середнього діаметра – 2-4 мм, тоді як випуск виробів діаметром 5 мм та 6 мм має тенденцію до зниження. Збільшується і виробництво легованого зварювального дроту, де за підсумками року приріст склав кілька відсотків. Слід виділити організацію промислового випуску обмідненого зварювального дроту, який на замовлення споживачів поставляється на шпулях і котушках з рядним намотуванням масою 5-15 кг. Постачальниками такого дроту є переважно підприємства - члени Асоціації "Електрод"

Російський ринок полімерних плівок характеризується високою активністю як із боку виробників, і із боку споживачів. Останніми роками ємність цих ринків значно збільшилася, причому зростання викликане як зростанням імпорту, а й стабільним збільшенням обсяги виробництва у Росії. 2005 року ємність ринку зросла на 17% і становила 621,18 тис. тонн, проте 2006 року спостерігається зниження темпів ємності ринку, що пояснюється кількома чинниками. Насамперед насиченням російського ринку полімерною продукцією, а також січневими морозами. За оцінкою журналу «Хім-Кур'єр», обсяг виробництва полімерних плівок у 2005 році склав 445 тис. тонн, що вище за показник 2004 року більш ніж на 14%. У структурі виробництва полімерних плівок найбільші обсяги (58%) припадають частку поліолефінових плівок. У першому кварталі 2006 року було виготовлено 90 тис. тонн полімерних плівок, що на 6% більше, ніж за 3 місяці 2005 року. У 2005 році почала змінюватись товарна структура виробництва полімерних плівок. Частка поліетиленових плівок скоротилася на 3% і становить тепер 58%. Скорочення частки ПЕ плівок викликано інтенсивним розвитком виробництва БОПП плівок у Росії.

Ринок як традиційних, так і елітних декоративних штукатурок стабільно розвивається, і, на думку фахівців, у найближчі кілька років зниження інтересу до цієї продукції в нашій країні не передбачається. Сьогодні дизайнерські рішення офісних, а особливо житлових приміщень відрізняються різноманітністю: від нев'янучої класики до стилю hi-tech. Дизайн сучасних інтер'єрів вимагає серйозного підходу не тільки до підбору відповідних меблів, а також аксесуарів, а й до певного оформлення стін. І тому в останні роки все більшою популярністю починають користуватися традиційні декоративні штукатурки (легкий рельєфний малюнок) та штукатурки класу еліт (венеціанські, лісування для стін і т. д. – високохудожні покриття), залишаючи на другорядних ролях або як логічний додатковий дизайнерський розв'язок. даного сегмента - шпалери та фарбу. Основною перевагою таких штукатурок фахівці називають можливість з їх допомогою створювати покриття різних колірних відтінків та з різними фактурами - "під мармур", "граніт" і т. д., що вписуються в будь-яке інтер'єрне рішення дизайнера.

На українському ринку представлені інтер'єрні декоративні штукатурки таких торгових марок як Viero, Valpaint, Isaval (Італія), Oikos, Sadolin, Caparol, Tex-Color, ProfiTec, Mipa, Jafep (Німеччина) та ін. За оцінками операторів ринку, обсяг вітчизняного виробництва декоративних штукатурок у 2005 р. становив близько 40 тис. т. Значно менше цих матеріалів було імпортовано – близько 10 тис. т. Таким чином, ємність українського ринку декоративних штукатурок у 2005 р. перебувала на рівні 60 тис. т продукції. На сьогоднішній день ринок декоративних штукатурок – один з найбільш динамічно розвиваються серед ССС. Темпи щорічного приросту його ємності становлять, за оцінками, від 20 до 40%. У І півріччі 2006 р. темпи зростання споживання декоративних штукатурок були дещо нижчими за середньорічні. Повторилася ситуація аналогічна минулорічній - довга, холодна весна зрушила початок сезону на пізніший час. Проте за літні місяці, за інформацією великих виробників цих матеріалів, цей показник збільшився до 30%.

Перспективи ринку декоративних штукатурок, як і багатьох будівельних матеріалів, нерозривно пов'язані з обсягами житлового будівництва в Україні. У І півріччі 2006 р. в економіці країни намітилася позитивна динаміка — приріст реального внутрішнього валового продукту порівняно з відповідним періодом минулого року склав 4%. Найбільший приріст валової доданої вартості спостерігався у будівництві – на 8,2%, йдеться у дослідженні компанії Astera Professional Real Estate Services (Київ). Приріст обсягів будівництва пов'язаний насамперед із підвищенням (на 10%) обсягів робіт у будівництві завершених споруд. Так, показники будівництва будинків (переважно житлових) збільшилися на 15%. А приріст заощаджень населення, значна частина яких, як правило, перетікає на ринок готового житла, що будується, за січень-травень 2006 р. становив 9811 млн. грн.

Оброблювачі натурального каменю здають ринок імпортерам. У столиці спостерігається "кам'яний" бум. Причиною такої тенденції стало підвищення інтересу до цього оздоблювального матеріалу з боку архітекторів, приватних забудовників та меблевих компаній, що спеціалізуються на виготовленні кухонних гарнітурів. Проте місцеві виробники змушені шукати нові ринки збуту, оскільки не витримують конкуренції з імпортерами, обсяги постачання яких стрімко зростають. Пильну увагу на камінь забудовники звернули буквально кілька років тому. Це одразу ж призвело до щорічного 20-30% збільшення обсягів цього ринку, що становило минулого року близько $20 млн. За оцінками виробників, цього року ця тенденція збережеться, а зростання ринку може досягти 40%.

З часом опалубка вітчизняного виробництва складе серйозну конкуренцію імпортним конструкціям. У таких великих обласних центрах, як Донецьк, Дніпропетровськ, Харків, сегмент опалубних систем розвивається досить високими темпами, але водночас помітно відчутне відставання цих регіонів від столиці. Підбиття підсумків року, що минає або минулого року, завжди таїть певні несподіванки, а також невідповідності прогнозам фахівців, що озвучуються на його початку. Візьмемо, наприклад, 2005 р. Очікування операторів багатьох сегментів ринку були досить-таки райдужними, тоді як нестабільна політична обстановка, що склалася на той час у країні, заморожування багатьох об'єктів нерухомості, що зводяться, і т. д. сплутали всі карти і привели не до збільшення , а лаже до зменшення обсягів продажу у багатьох сегментах будівельного ринку України.

Серед основних проблем українського ринку опалубки - залежність виробників від цін на метал та енергоносії, відсутність будь-якої підтримки з боку держави та ігнорування інтересів вітчизняного виробника. Як одна з основних тенденцій ринку експерт називає збільшення кількості постачальників і виробників опалубки, що веде до ще більшого загострення конкуренції. Загалом, як зазначають фахівці, наявність на ринку опалубки різних виробників та різних цінових категорій дає замовнику можливість вибору залежно від своїх фінансових можливостей та цілей будівництва.

На сьогоднішній день близько 98% опалубки належить вітчизняним виробникам. Як відомо, скільки існує людство, стільки живуть і будівельні технології, що постійно розвиваються, удосконалюються. Пройшло чимало часу, поки людина навчилася обробляти камінь, відкрив для себе властивості глини, винайшов цемент. І вже сьогодні рівень сучасного будівництва дозволяє будувати стіни без використання каменю. Опалубні системи дозволяють у досить стислі терміни зводити несучі та опорні частини систем будівель та споруд. Все геніальне у нашому світі дуже просто, технологія опалублення не є винятком із правил. Спосіб будівництва із застосуванням опалубки чимось нагадує стару дитячу гру в пісочниці, коли за допомогою пластмасового відерця дитина споруджує так звані "пасочки". про більш серйозні системи та механізми.

Сьогодні середній приріст продажів алмазного інструменту становить близько 15-20% на рік. За словами фахівців, близько 35% алмазних витратних матеріалів, що ввозяться в Україну, становить контрабандний товар, який часто не відповідає вимогам, що висуваються до цього виду продукції. Основними імпортерами алмазних розхідників на вітчизняний ринок сьогодні є австрійські, японські, німецькі, американські та азіатські компанії. За останні десятиліття технології та методи зведення будівель та споруд зазнали значних змін. Сьогодні будівельні підходи та рішення дозволяють швидко та якісно виконувати різні роботи та економити інвестиції за рахунок застосування сучасних інструментів.

Тому, зробивши нескладні математичні розрахунки, можна вивести приблизну цифру, що відображає повний обсяг українського ринку електроінструменту - близько EUR 21-28 млн. Оператори зазначають, що за останній рік боротьба з контрафактним товаром дає позитивні результати. Якщо ще кілька років тому співвідношення між офіційною продукцією і контрабандним ввезенням було одне до одного, то сьогодні частка інструментів, що легально імпортуються, збільшилася. Однак повністю проблема поки що не вирішена, товари, що ввозяться нелегально, можна класифікувати у дві групи: продукція, що доставляється за невідповідною документацією, а також продукція сумнівного виробництва. Кількість лідерів, які займають майже 95% ринкової арени, невелика. Торговельний простір контролюють ТМ Bosch, DeWALT, Makita, Metabo, Hilti, Milwaukee, AEG, Hitachi, Kress. Частка вітчизняного інструменту незначна, хоча, звісно, ​​попит цю продукцію спостерігається. За останні кілька років оператори не відзначають серйозного приросту ринку.

За останній місяць про свій вихід на український ринок будівельних матеріалів заявили два найбільші західні оператори. Вітчизняні гравці збентежені. Масштабна експансія позначиться не лише на якості послуг, що надаються, та розширенні асортименту, а й на ціновій політиці. Європейці готові вкласти у розвиток своїх мереж в Україні близько 100 млн. євро

Щоліта будівельники та бетонники стикаються з дефіцитом щебеню. І щоліта він виникає виключно через те, що ці самі будівельники та бетонники не хочуть запасатися "кам'яною висипкою" заздалегідь і в несезон заморожувати власні кошти.

Зростання попиту на електроінструмент в Україні дедалі більше загострює конкуренцію, стимулюючи операторів розширювати арсенал прийомів конкурентної боротьби.

Фігуранти опалубного ринку не знають розмірів поля, на якому грають, але впевнені, що воно щороку розширюється на 20-30%.