Літній дефіцит гіпсокартону зненацька зіграв на руку столичним продавцям натяжних стель. Свій внесок у зміну споживчих переваг вніс і дефіцит гіпсокартону, що спостерігався цього літа, в результаті чого цей оздоблювальний матеріал подорожчав на 300%. Були моменти, коли його не можна було дістати, що для забудовників стало справжньою катастрофою. Тому деякі компанії запропонували клієнтам альтернативу як натяжних стель. В іншій столичній компанії кажуть, що з урахуванням фарбування вартість стелі гіпсокартонної доходить до $20, а матовий натяжний обходиться з монтажем в $25 за кв. м, тобто їх ціна відрізняється незначною мірою. А якщо будівельники, щоб уникнути появи тріщин, укладають гіпсокартон у два шари, то така стеля виходить навіть дорожчою за натяжний.
Оброблювачі натурального каменю здають ринок імпортерам. У столиці спостерігається "кам'яний" бум. Причиною такої тенденції стало підвищення інтересу до цього оздоблювального матеріалу з боку архітекторів, приватних забудовників та меблевих компаній, що спеціалізуються на виготовленні кухонних гарнітурів. Проте місцеві виробники змушені шукати нові ринки збуту, оскільки не витримують конкуренції з імпортерами, обсяги постачання яких стрімко зростають. Пильну увагу на камінь забудовники звернули буквально кілька років тому. Це одразу ж призвело до щорічного 20-30% збільшення обсягів цього ринку, що становило минулого року близько $20 млн. За оцінками виробників, цього року ця тенденція збережеться, а зростання ринку може досягти 40%.
На ринку зварювальних матеріалів СНД пропозиція перевищує попит і у "традиційних", і у високотехнологічних сегментах. Але проблеми із сировинним забезпеченням та зростаюча кількість дрібних "хобі" - конкурентів урізають можливості великих внутрішніх виробників, відкриваючи ринок імпорту Станом на 2005 р. структура виробництва зварювальних матеріалів у СНД така. У загальному обсязі випуску 77,5% припадає на російські підприємства, 17,5% - на Україну та 5% - на решту країн Співдружності. При цьому можна говорити про загальне збереження рівня виробництва електродів малого та середнього діаметра – 2-4 мм, тоді як випуск виробів діаметром 5 мм та 6 мм має тенденцію до зниження. Збільшується і виробництво легованого зварювального дроту, де за підсумками року приріст склав кілька відсотків. Слід виділити організацію промислового випуску обмідненого зварювального дроту, який на замовлення споживачів поставляється на шпулях і котушках з рядним намотуванням масою 5-15 кг. Постачальниками такого дроту є переважно підприємства - члени Асоціації "Електрод"
Дефіцит гіпсокартону, що спостерігався з середини цього літа, до кінця жовтня зійшов нанівець, а його вартість впала. Але експерти не виключають, що наступного року ситуація може повторитись. У будівельних компаніях стверджують, що ситуація почала стабілізуватися до середини жовтня, коли Knauf запустила в Соледарі (Донецька обл.) другий завод із випуску гіпсокартону, який дозволив їй збільшити потужності з 30 до 70 млн. кв. м на рік. Останні два-три тижні проблем із продукцією немає. Щоправда, це може бути пов'язане з закінченням будівельного сезону. При цьому ціни до колишнього рівня не впали. Вартість стельової плити в роздріб зараз становить 45-55 грн., а вологостійкою - 63 грн.
Сьогодні середній приріст продажів алмазного інструменту становить близько 15-20% на рік. За словами фахівців, близько 35% алмазних витратних матеріалів, що ввозяться в Україну, становить контрабандний товар, який часто не відповідає вимогам, що висуваються до цього виду продукції. Основними імпортерами алмазних розхідників на вітчизняний ринок сьогодні є австрійські, японські, німецькі, американські та азіатські компанії. За останні десятиліття технології та методи зведення будівель та споруд зазнали значних змін. Сьогодні будівельні підходи та рішення дозволяють швидко та якісно виконувати різні роботи та економити інвестиції за рахунок застосування сучасних інструментів.
Українські будівельники зіткнулися із дефіцитом гіпсокартону. Він підігрівається відсутністю потужностей у виробників, які не в змозі задовольнити попит, що росте, і скороченням імпортних поставок. На тлі цього оптові ціни на гіпсокартон зросли на 15-20%, проте на ринку його більше не стало. Це дало можливість активізуватися перекупникам, які підняли ціни на 150-200%. Учасники ринку називають основною причиною виникнення дефіциту попит, що різко збільшився, на гіпсокартон. У 2006 році споживання гіпсокартону зросте на 40-50%, до 80-85 млн. кв. м. Водночас обсяги внутрішнього виробництва залишилися на рівні 2005 року – 25-30 млн. кв. м. Весь цей обсяг забезпечує єдиний виробник гіпсокартону в Україні – київський завод німецької компанії Knauf. У липні компанія мала намір відкрити другий завод у Донецькій області потужністю 40 млн. кв. м гіпсокартону на рік, проте перенесла його відкриття на серпень 2006 року.
Тому, зробивши нескладні математичні розрахунки, можна вивести приблизну цифру, що відображає повний обсяг українського ринку електроінструменту - близько EUR 21-28 млн. Оператори зазначають, що за останній рік боротьба з контрафактним товаром дає позитивні результати. Якщо ще кілька років тому співвідношення між офіційною продукцією і контрабандним ввезенням було одне до одного, то сьогодні частка інструментів, що легально імпортуються, збільшилася. Однак повністю проблема поки що не вирішена, товари, що ввозяться нелегально, можна класифікувати у дві групи: продукція, що доставляється за невідповідною документацією, а також продукція сумнівного виробництва. Кількість лідерів, які займають майже 95% ринкової арени, невелика. Торговельний простір контролюють ТМ Bosch, DeWALT, Makita, Metabo, Hilti, Milwaukee, AEG, Hitachi, Kress. Частка вітчизняного інструменту незначна, хоча, звісно, попит цю продукцію спостерігається. За останні кілька років оператори не відзначають серйозного приросту ринку.
На вітчизняному ринку представлений широкий асортимент традиційного електрозварювального обладнання: трансформатори, випрямлячі, напівавтомати, установки для аргонодугового зварювання, зварювальні агрегати. Є й обладнання, яке є сучасним видом електрозварювальної техніки на базі високочастотних перетворювачів, - інвертори. Переваги традиційного та інверторного обладнання поєднують чопери - вони складаються з класичного трансформаторного перетворювача, основного силового вузла та електронних модулів (інверторів) європейських виробників.
в Україні було вироблено 1,15 млн. куб.м ДСП (за щорічної потреби 1,3-1,4 млн. куб.м), з яких 288 тис. куб.м було експортовано. Нестачу компенсували за рахунок імпорту - минулого року в Україну було завезено 435 тис. куб.м ДСП (див. "Імпорт ДСП..."). Щоб забезпечити потреби внутрішнього ринку, виробники ДСП в Україні збільшують обсяги виробництва. За 9 місяців 2006 р. порівняно з аналогічним періодом 2005 р. вони збільшилися майже на 10% (див. "Виробництво ДСП в Україні..."). Однак навіть якщо дефіцит буде усунено, недоліком вітчизняної плити часто залишається низька якість. "Українські ДСП хоч і дешевші за імпортні мінімум на 10%, але, як і раніше, за якісними характеристиками часто їм поступаються"
Експансія на ринок зварювальних матеріалів України виробників електродів з «далекого зарубіжжя» (ЄС, Туреччини, Китаю) та швидкий вступ України до Світової організації торгівлі змушують вітчизняних виробників серйозно зайнятися комплексною модернізацією виробництва. Інакше їм доведеться залишити внутрішні ринки назавжди.
За останній місяць про свій вихід на український ринок будівельних матеріалів заявили два найбільші західні оператори. Вітчизняні гравці збентежені. Масштабна експансія позначиться не лише на якості послуг, що надаються, та розширенні асортименту, а й на ціновій політиці. Європейці готові вкласти у розвиток своїх мереж в Україні близько 100 млн. євро
Обсяг внутрішнього ринку експерти оцінюють у 30-35 млн. кв. м на рік. За інформацією операторів, "Уніпліт" випускає 10 млн кв. м плит на рік, "Фанпліт" – 12 млн. кв. м (потужності обох підприємств завантажено практично на 100%). Тому, "щоб отримати плити, нам доводиться вистоювати величезні черги і в "навантаження" брати фанеру", - нарікає пан Добринін. За чутками, "Уніпліт" якраз і затіяв антидемпінгове розслідування для того, щоб отримати інвестиції на модернізацію лінії з виробництва ДВП. На це до 2009 р. планується витратити близько $7 млн. Як уже було сказано, керівництво ТОВ "Уніпліт" поговорити на цю тему відмовилося. Споживачі плит побоюються, що українські виробники ДВП за таких тепличних умов підвищать вартість своєї продукції. Бізнесмени стверджують, що вони мають можливість ввозити російські ДВП під іншим, близьким до змісту, митним кодом.