Кабмін вирішив профінансувати пошук нових нафтогазових родовищ та геолого-економічну оцінку перспективних нафтогазових структур у східних областях України, щоб забезпечити у перспективі позитивну динаміку у нарощуванні вітчизняного видобутку вуглеводнів. Але для освоєння нових родовищ, на думку експертів, знадобляться більш дорогі та сучасні технології.

Об'єми розвідувального та експлуатаційного буріння

Обсяги розвідувального та експлуатаційного буріння на підприємствах нафти газового комплексу.

Сьогодні рівень розвідки потенційних запасів вуглеводнів в українському секторі Азовського та Чорного морів не перевищує 4%... щодо висновку більшості фахівців, нафтова промисловість є визнаним лідером у освоєнні мінеральних багатств морів та океанів. Сьогодні у світі на континентальному шельфі видобувається понад 34%, або 1,3 мільярда тонн нафти. Досягнуті результати зростання видобутку нафти за рахунок освоєння нових родовищ на шельфах стали можливими в результаті проведення компаніями більш гнучкої інвестиційної політики.

"Надра України" – неефективна державна махіна, яку на різних рівнях неодноразово звинувачували у проїданні бюджетних коштів. Задля справедливості слід зазначити, що дрібні дотаційні порції, які вона отримує з держбюджету (менше 100 млн. грн. на рік), не дозволяють вести повноцінну розробку надр. Проте для окремо взятих чиновників це значне джерело особистого доходу. Фахівці з'ясовували, хто отримуватиме цей дохід після радикальної реформи компанії, що проводиться зараз, яку планується завершити до вересня 2007 р. Вона суттєво змінить баланс інтересів між групами осіб, які можуть використовувати "Надра України" з метою особистої вигоди.

На виконання закону Кабмін із цього року затверджує порядок проведення аукціонів, а також їх регламент. Досі основні умови практично не змінювалися. Проте 4 квітня 2007 року, ухвалюючи відповідні нормативні акти, що регулюють порядок продажу ліцензій на 2007 рік, уряд вирішив змінити алгоритм проведення аукціонних торгів. Причому суттєво. І головне – "своєчасно". Можливо, це випадковість, але поява нових правил проведення аукціонів, прописаних у постанові уряду № 611, "вдало" збіглася з першим указом президента Віктора Ющенка про розпуск парламенту.

Державна геологічна служба та геологічні підприємства галузі протягом поточного року виконували геологорозвідувальні роботи, спрямовані на виконання Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2010 року. Підприємствами галузі, за попередніми даними, з початку року виконано геологорозвідувальних робіт коштом держбюджету на суму понад 268 млн. грн. А підприємствами, які перебувають у сфері керівництва Мінприроди – понад 303,8 млн. грн. Загальні надходження до Державного бюджету від надання надр у користування становили 31 471 519,40 грн.

Як наслідок, у 2006 р. відбулися лише три аукціони з видачі спеціальних дозволів (ліцензій) на розробку та промислове освоєння надр (23 травня, 1 вересня та 6 листопада). На них було продано всього 49 спеціальних дозволів, і держава на цьому заробила нещасних 13,5 млн грн. З різних причин до торгів "не дійшла" більшість цікавих об'єктів, які попередньо заявлялися на аукціони. Наприклад, у липні 2006 р. Мінприроди розмістило оголошення про підготовку аукціону з продажу 36 ліцензій (зокрема, стартову ціну родовища з видобутку залізняку "Поле шахти Первомайське" в Донецькій обл. було встановлено в 39,7 млн ​​грн.), у тому 14 нафтогазових (серед них найдорожчий об'єкт — Мітяївська зона структур — 18,2 млн грн.). Але цього аукціону так і не провели.

Стратегічне планування, геологічне вивчення надр та наслідків надрокористування з урахуванням інтересів суспільства та екологічного законодавства, комплексна оцінка екологічного стану навколишнього середовища гірничодобувних регіонів – саме такі основні завдання покладено на Державну геологічну службу – урядовий орган державного управління у складі Мінприроди. Офіційна історія української геологічної служби розпочалася 1 лютого 1918 року, коли урядом було затверджено статут та штати Українського геологічного комітету. Це був шлях від маленького комітету зі штатом у 5 осіб до однієї з найсильніших геологічних служб, яка заслужила високий авторитет та довіру серед світової геологічної спільноти.

Досить цікаво й те, що напередодні Мінприроди пообіцяло перевиконати план у 150 млн. грн., які мали надійти до держбюджету країни від продажу ліцензій у 2007 році. За даними цього відомства, за неповні вісім місяців від продажу ліцензій було отримано 101 млн. грн. Тільки ось, схоже, що додаткові бонуси від такого перевиконання мали отримати чітко визначені компанії, контрольовані аж ніяк не державою. Адже не дарма кажуть, що стани робляться в смутні часи, а перевибори для таких операцій - саме те.

Навіть якщо реформаторам вдасться навести лад із договорами про спільну діяльність, це не усуне справжніх причин, через які НАК "Надра України" не розвивається і зазнає збитків (у першому кварталі цього року вони склали 7 млн. грн.). Нинішня реформа, щоб не перетворитися просто на переділ сфер впливу, має піти далі. Головне, що треба пролобіювати реформаторам, - право компанії торгувати копалинами. Адже вона проводить розвідку надр та видобуток ресурсів, але фактично не націлена на отримання прибутку від їхнього продажу. Наразі, згідно із законодавством, вона змушена передавати продукцію за символічними цінами іншим державним компаніям. Тоді як продаж ресурсів за ринковими цінами дозволив би НАК звільнитися від кабальної залежності від держбюджету та вкладати отримані кошти у свій розвиток.

Про казуїстику у правовому регулюванні ліцензійних правил для надрокористувачів докладно писав у січні минулого року. Коротко нагадаємо, що історія розпочалася у 2004 р., коли у Законі про Держбюджет з'явилася стаття, яка зобов'язує продавати ліцензії на розвідку та розробку родовищ на аукціонах. При цьому згідно з вищевказаною нормою правила проведення аукціонів мали визначатися спеціальним законом. Таким чином, видача ліцензій на розробку та освоєння надр виводилася з-під дії Закону України "Про ліцензування". У тому ж 2004 р. уряд без жодних пояснень терміном на один рік ухвалив спеціальну постанову, якою визначив Порядок продажу та переоформлення ліцензій на надрокористування (далі цей Порядок затверджувався щорічно постановами Кабміну).

Мінерально-сировинна політика СРСР будувалася на принципі самозабезпечення та оптимального розвитку окремих комплексів видобутку корисних копалин. У результаті було створено технологічні ланцюжки, що дозволяли економічно використовувати мінерально-сировинні ресурси. Ліквідація СРСР призвела до часткового, а в більшості випадків, повного розпаду цих «ланцюжків», що завдало шкоди як добувачам, так і споживачам мінеральної сировини. На жаль, державні органи нових країн усунулися від управління дослідженням та використанням цих ресурсів, передавши майже всі права приватному сектору, тоді як у світі в руках держави знаходиться, наприклад, в Австралії 30-40%, Великобританії – 33-35, Канаді – 40 , США - 50-70, Японія - 75-80% національних природних ресурсів.

Лише $260 млн. інвестицій необхідно для нарощування видобутку урану в Україні. Гра коштує свічок: за прогнозами аналітиків, ціна на уран на світовому ринку наступного року подвоїться і перевищить $200 за 1 кг. Проте Україна ніяк не може знайти ці кошти. На початку грудня глава Мінпаливенерго заявив про можливу приватизацію уранодобувних підприємств. Кому може дістатися український уран, дещо раніше пояснив глава "Енергоатому". Росія та Україна активно обговорюють можливість залучення російських інвестицій у проекти з видобутку урану.

На території України можна знайти 96 видів корисних копалин, 70 із них — розробляти. Вугілля, нафта, газ, титан, залізні та марганцеві руди – лише основні види покладів. В українських надрах перебуває більша частина відомих на Землі копалин. За даними Державного фонду геології, вартість розвіданих корисних копалин у нашій країні становить $7,5 трлн. Для порівняння: вартість російських надр, згідно з інформацією Мінприроди Росії, лише вчетверо перевищує український показник. За 100 років експлуатації родовищ Кривбасу Україна отримала 6 млрд. тонн залізняку. Якщо порівнювати зі здобиччю в інших країнах з одного конкретного басейну, то це колосальні обсяги, що не мають світових аналогів.

Через п'ять місяців з початку року Мінприроди нарешті провело перший поточного року аукціон із продажу ліцензій на надрокористування. Міністерство запропонувало до продажу 37 ліцензій, проте інтерес у покупців викликали лише 18 спеціальних дозволів, ознайомлювальну документацію щодо яких викупили 22 компанії. А заявки на участь в аукціоні подали лише 19 претендентів. Як і в попередні роки більшість об'єктів було реалізовано за стартовою ціною, оскільки на них претендувало тільки по одній компанії. Ставки почали підвищуватися лише під час продажу двох не найперспективніших ліцензій, на які претендувало по дві структури. Інших протистоянь на більш «ласі шматочки» не вийшло. Аукціон став схожим на традиційні конкурентні торги, коли на продаж виставили ділянку родовища облицювального каменю чарнокіту. Внаслідок торгів більш ніж скромна ціна ділянки — 15,4 тис. грн. - Зросла до 200,4 тис. і дісталася компанії BlackSeaGranite, Lie.

Досить важливими напрямами діяльності геологів у поточному році будуть розвиток наукових досліджень у сфері нафти та газу, підготовка методики та технології здійснення геофізичних робіт, насамперед із сейсморозвідки та геофізичних досліджень свердловин з метою створення об'ємних зображень середовища. Також значну увагу геологи приділятимуть науковому прогнозуванню нафтогазових покладів та розвитку технологій буріння у зв'язку з пошуком вуглеводнів, зокрема у складних гірничо-геологічних умовах, а також впровадженню технології буріння горизонтальних та інших свердловин на етапах пошуків та розвідки родовищ вуглеводнів.

Казуїстика з правовим регулюванням ліцензійних правил для надрокористувачів почалася ще в 2004 р. Тоді в Законі про Держбюджет -2004 з'явилася стаття, в якій було сказано, що ліцензії на розвідку та розробку родовищ повинні продаватися на аукціонах, а не видаватися в Держкомприроди, як це було раніше. Причому згідно з цією нормою Закону правила проведення цих аукціонів мали визначатися спеціальним законом. Таким чином, ліцензування надрокористувачів по суті виводилося з-під дії Закону про ліцензування. Більше того, так і не приступивши до розробки законопроекту про аукціони, у 2004 р. уряд, без будь-якого виразного правового пояснення, прийняв ухвалу, якою визначався.

Упродовж майже півроку галузь перебувала у повному хаосі. Колишній керівний орган – Державний комітет природних ресурсів України, до складу якого у вигляді департаменту входила і геологічна служба, було ліквідовано, а новий ще не було сформовано. У такій ситуації досягти вагомих успіхів роботи дуже складно, проте геологорозвідникам вдалося досягти непоганих результатів. Зокрема підприємства галузі виконали робіт на суму понад 161,33 млн. грн., що на 14,6% більше, ніж за відповідний період 2004 року, у тому числі за рахунок коштів з держбюджету - на суму понад 101,73 млн. грн. грн. (на 27% більше, ніж торік). І це при тому, що профінансовано геологорозвідувальні роботи було в обсязі близько 131,67 млн. грн.