В матеріалі міститься аналітична інформація по ринку обладнання для легкої промисловості в Україні за перший квартал 2024 року. Розглянуто наступне: топ 25 компаній на ринку оптової торгівлі машинами й устаткованням для текстильного, швейного та трикотажного виробництва в Україні за перший квартал 2024 року.

У цьому огляді представлена інформація щодо українського ринку обладнання для виробництва шкарпеток, а саме: ситуація на ринку, а також тенденції ринку обладнання для виробництва шкарпеток, машини, що використовуються для виробництва шкарпеток, перспективи розвитку бізнесу.

Як наслідок, за словами постачальників швейного обладнання, з усього можливого спектру техніки (промислові швейні та вишивальні машини, закрійкове обладнання, обладнання для вологої теплової обробки, петельні та ґудзикові машини тощо), зараз на український ринок надходить, у кращому разі , "Джентльменський набір" з недорогих універсальних швейних машин, та й на них попит вкрай нестабільний. Природно, що за таких умов постачальники швейної техніки сповнені песимізму — за період кризи на деяких великих вітчизняних легпромівських підприємствах скоротився обсяг виробництва (аж до повної зупинки фабрик). Зараз навіть при отриманні замовлень їм немає потреби докуповувати нову техніку. Адже швейні машини не належать до категорії швидкопсувних товарів і, як правило, служать

Найбільш капіталомісткий і найбільш рентабельний напрямок — з виготовлення в'язаного одягу. Заснування такого підприємства має на увазі наявність мінімум двох цехів — в'язального та швейного. Ціни на в'язальне обладнання стартують з EUR8–10 тис. Одна така машина здатна переробляти від півтонни до тонни сировини, чого цілком достатньо для невеликого підприємства, що випускає в середньому 1 тис. виробів на місяць. За словами Ірини Стрельченко, для стартової інвестиції в підприємство, профілем якого буде виробництво в'язаного одягу, EUR100 тис. більш ніж достатньо за умови, що нове підприємство працюватиме на вживаному обладнанні. Набагато дешевше організувати суто швейне виробництво: вартість однієї професійної машини, за словами Наталії Нікітіної, становить 4 тис. грн. Невеликій фабриці для створення рентабельного виробництва необхідно близько 15 одиниць техніки. Таким чином, інвестувавши приблизно $15–20 тис., залежно від регіону, можна відкрити міні-виробництво чи артіль. Починаючи бізнес з пошиття одягу, слід розуміти, що якщо підприємство обслуговуватиме не конкретних замовників, виробляючи, наприклад, корпоративну уніформу, а працюватиме на

У 2008 році легка промисловість впала на 3,4%, хоча у 2007 році її зростання становило 0,4%. Нині важко всім. Це підтверджує статистика: за перші п'ять місяців 2009 року в усіх підгалузі легкої промисловості спостерігається суттєвий спад. Так, на тлі 31,9% падіння всієї промисловості (за 5 місяців порівняно з аналогічним періодом 2008 року) легпром упав на 35,3%. Якщо проаналізувати всі товарні групи, то більш-менш задовільні показники протягом перших п'яти місяців 2009 року (порівняно з аналогічним періодом 2008 року) продемонстрували лише виробники суконь та сарафанів — 101,2% та виробники валіз, господарських сумок, саквояжів, чохлів. одягу, портфелів - 112,9%. Виробники взуття досягли за п'ять місяців лише 84,4% аналогічного торішнього показника. Виробники тканин з хімічних волокон — 77,8%, ватно-бавовняних товарів — 83,7%, панчішно-шкарпеткових — 89,8%, пальто, напівпальто — 82%, чоловічих штанів та бриджів — 81,9%, верхнього трикотажного одягу - 67,7%, чоловічих костюмів - 64,9%, жакетів, піджаків, джемперів - 58,3%, тканин вовняних - 60%, лляних - 0,6%, бавовняних - 50,7%, ворсових та махрових - 37 ,6%, светрів та блайзерів - 48,8%. У нас дуже мало виробляється льону. Україна конкурентоспроможна у світі переважно завдяки швейній галузі. Отже, загалом у всіх підгалузі легкої промисловості спостерігається стабільне падіння. Нагадаю, що у 2008 році 62,8% підприємств отримало прибуток

запевняє Тетяна Марченко, менеджер із продажу швейних машин у магазині "МегаМаркет". Крім того, на ціну може вплинути, як реалізовані додаткові функції, наприклад, режим виконання петель. Останній буває двох видів: петля-автомат (петля виконується автоматично за один прийом, при цьому машина сама розгортає тканину) та напівавтомат, коли необхідно перемикати режими вручну. За "автомат" доведеться доплатити, проте жінки, які часто займаються шиттям, запевняють, що якщо йдеться про одиничні вироби, то на "автоматі" можна заощадити. Хоча не дуже часто шиють, швидше за все, не заощаджують. У київських магазинах найчастіше можна знайти машинки, вартість яких - $110-400 і які стосуються електромеханічного типу, який вважається базовим для приватного використання (особистих потреб). Найдешевшою машинкою, знайденою автором у традиційних столичних магазинах, виявилася Brother JS-23 за 545 грн. (її ж в інтернет-магазині пропонують за 508 грн.). Такі машини виконують базові рядки і мають електронну педаль, від інтенсивності натискання яку залежить швидкість шиття. "Крім того, зручно, якщо є автоматичний заправник нитки - тоді не потрібно докладати зусиль для її заправки, особливо якщо зір неважливий", - радить Тетяна Марченко.

Зокрема, було наголошено, що у вітчизняну легку промисловість практично не інвестуються кошти. Якщо у 1990 році інвестиції в основний капітал становили 909 млн.грн., то у 2007 році цей показник зменшився у 15 разів, тоді як основне технологічне обладнання зношене на 70-80%. Також було порушено питання упорядкування ввезення на митну територію України одягу та інших виробів, які вже використовувалися. "Масове ввезення в Україну товарів групи "секонд хенд" має негативний вплив на внутрішній ринок і створює негативний імідж країни, - зазначалося в дискусії. Так, обсяги імпорту тільки товарів групи "секонд хенд" за 2007 рік перевищили майже в 4 рази обсяги вітчизняного виробництва одягу Коментуючи ситуацію, учасники зустрічі вказали на необхідність забезпечення галузі сировиною, матеріалами та технологічним обладнанням:

У цьому огляді наведено інформацію про ринок обладнання для легкої промисловості. Розглядаються тенденції у сегменті швейного обладнання, оператори ринку, ситуація у регіонах, ціни на продукцію, прогнози.

Наразі легка промисловість України налічує понад 10 тис. підприємств, з яких менше 1% перебуває у державній власності. Галузь складається з 17 підгалузей, має потужний виробничий потенціал, здатний виробляти широкий спектр товарів широкого вжитку та промислового призначення та сприяти підвищенню якості життя. У той самий час легка промисловість пов'язані з багатьма суміжними галузями і обслуговує весь господарський комплекс країни. Однак останні два роки виробництво продукції в галузі сповільнилося і приріст його становив лише 0,3%. Зумовлено це насамперед високою собівартістю вітчизняних товарів легкої промисловості, а також значною часткою імпортних товарів, що ввозяться за демпінговими цінами чи контрабандою. Так, за даними Мінпромполітики, минулого року українські підприємства легкої промисловості виготовили продукції на 2,7 млрд. грн., а лише легальний імпорт відповідних товарів становив 4,6 млрд. грн. Запропонована стратегія розвитку легкої промисловості передбачає максимальне використання потужностей підприємств усіх форм власності, оснащення їх сучасним обладнанням та впровадження високоефективних технологій, глибшу переробку власних сировинних ресурсів. Розроблена на цій основі Державна цільова програма розвитку легкої промисловості на період до 2011 року дозволить